Подружжя Олі та Андрія Майгутяків з Івано-Франківська ще не об’їздило увесь світ, проте впевнено прямує до здійснення цієї майже фантастичної мрії чи не кожного українця. Таїланд, Кавказ, Грузія, Непал, Шрі-Ланка, Мальдіви, Норвегія, Польща — тут пара уже встигла побувати і радо розповіла кореспондентові «Галичини» про враження від своїх мандрівок.

Все починається з гір

Іванофранківці Оля та Андрій Майгутяки — професійні фотографи, тому подорожі країнами світу — це частина їхньої роботи, адже з кожної мандрівки вони намагаються привезти такі світлини, переглядаючи які, люди захотіли б подорожувати. «Специфіка нашої роботи в тому, що в дорозі робимо фотографії, які потім продаємо на різноманітні сайти. І тому коли ми обираємо, куди будемо їхати, намагаємося шукати красиве місце, яке надихає на подорожі. Наразі подорожувати без мети нам не виходить. У нас є пункти призначення, куди б ми хотіли потрапити. Це і є та мета, проте ми ніколи чітко не знаємо наперед, яку фотографію хочемо зробити. В процесі дивимося, що виглядає красиво і що можна зафіксувати», — розповідає Андрій.

Їхнім мандрівкам за кордон передували, звичайно, туристичні походи в Україні. Власне, й у Карпатах, на Драгобраті, вони познайомилися, потім вирушили в спільну мандрівку до Криму. А далі підкорювали вершини Карпат, Криму та Кавказу. Першою іноземною країною для Олі та Андрія Майгутяків був Таїланд. Пара скромно зауважує, що відвідали ще небагато країн, лише Таїланд, Грузію, Непал, Шрі-Ланку, Мальдіви, Норвегію, Польщу. 

Грузія вабить людьми

«Грузія нереально затягує, — ділиться Андрій, — ми були там три рази і ще хочемо поїхати. Грузія вабить не так горами, як людьми, живим спілкуванням. Це треба бути репортером, щоб приїхати в якесь село, жити там три-чотири дні, тиждень, аби місцеві звикли до тебе, і тоді зсередини можна показувати те, як тут живуть люди. Таких репортажів ми не знімаємо. Можливо, все ще попереду».

На запитання, яка ваша улюблена країна, Оля без вагань відповідає: «Україна». Андрій доповнює свою кохану і каже, що найбільше їх ваблять гірські краєвиди, а особливо високогірний Непал. До речі, в цій азіатській країні мандрівники були вже двічі, навіть презентували в івано-Франківську фотовиставку, присвячену їй. Нині пара зізнається, що з радістю поїхала б туди ще раз.

Майгутякам найбільше подобаються гори, адже там нічого не відволікає: немає насиченого побуту, бурхливого життя, руху, транспортуѕ Цим, власне, вони і притягують мандрівників. «Ти тут і тепер, у тебе немає вчора, завтра, а є от ця велетенська гора з льодовиками і десь внизу ходять люди, якісь такі самі, як ти. і ти дивишся на це все, спостерігаєш», — згадує Андрій.

Повні вражень

Мандри — це насамперед незабутні враження. і в кожній своїй подорожі фотографи побачили щось таке незабутнє. «З Непалу ми привезли враження про гори, а про людей — уже ні, — розповідає Андрій, а Оля його доповнює: — Про гори багато не розкажеш, їх, напевно, треба відчувати. Ти не можеш сказати: «Ой, ми бачили таку красиву гору». На природу потрібно дивитися своїми очима».

Мандрівники зазначають, що українці нечасто відвідують далеку Азію, хоча вони кілька разів перетиналися в Непалі зі своїми земляками. Такі зустрічі — це завжди велика несподіванка і радість. «Ми дізналися, що в нашому готелі в Катманду поселилися українці, виходимо на поверх, де вони жили, а всюди двері зачинені і ми починаємо співати Гимн України. Раз — і двері відчиняються. «О, привіт!» — «Привіт!». Почали знайомитися», — розповідає чоловік. 

Кавказ вразив мандрівників монументальними горами з величезними льодовиками. «На Кавказі люди, як правило, не такі відкриті, як у Грузії чи деінде, — констатує Андрій Майгутяк, — натомість природа вражає».

Перша закордонна поїздка, перша екзотична країна, — саме цим запам’ятався подружжю Таїланд. А ще Оля та Андрій кажуть, що там надзвичайно смачні страви, а ось у Шрі-Ланці — навпаки, не вдасться зробити своєму шлункові свято, місцеві страви їм не дуже посмакували. В Мальдівах Майгутяки були всього три дні і дві ночі. На цьому острові їх найбільше вразили екзотичні риби, як-от летюча риба. Погодьтеся, таку кожного дня не зустрінеш. «Цікаво спостерігати, як вночі вилазять краби, — згадує Андрій. — Їх просто тьма-тьмуща виповзає з води на сушу в пошуках їжі. Тож слушними є рекомендації не плавати в тропічних морях після заходу сонця».

Розважлива Норвегія

А от Норвегія — це приклад розважливості, спокою та цивілізації. Цією скандинавською країною пара подорожувала велосипедами. За 21 день вони здолали 920 кілометрів. Велосипеди привезли із собою, бо, по-перше, транспорт напрокат влетів би в копійку, а по-друге, долати майже тисячу кілометрів безпечніше на власному двоколіснику, який адаптований до твоїх потреб. До речі, Норвегія — це справжній рай для роверистів. А в Тронхеймі навіть є велосипедний ліфт, щоправда, мандрівники так в ньому і не побували. Можливо, наступного разу.

— У Норвегії ти почуваєшся в безпеці, — ділиться враженнями чоловік. — Там такі рівненькі дороги!.. Ми двічі з’їжджали з асфальту на ррунт, то ррунт був такий рівний, що в нас інколи асфальт гірший. Сервіс, звичайно, також вражає. Туристичні туалети розміщені далеко від населених пунктів, там тепло, є гаряча вода, рушники, туалетний папірѕ Для туристів, котрі не дуже люблять витрачати гроші на різні побутові речі, такий туалет — справжня знахідка.

— Норвегія — це не Азія! — констатує Оля. — Для мене Азія більш душевна, аніж Норвегія. Я не бачила там багато церков. Мені здається, — але це моє внутрішнє відчуття, — що в Азії більш віруючі люди. Норвежці — щасливі люди, але якщо порівнювати з українцями, то азіати набагато щасливіші.

За словами мандрівників, у Норвегії надзвичайно багато тунелів. А ще майже все автоматизовано: грошові операції, оплата за проїзд в автобусі, розрахунок у супермаркетах тощо — все відбувається за допомогою картки, а не готівки. «Ми були в одному супермаркеті, то там касир проводить усі продукти по сканеру, потім ти йому даєш гроші, а він їх розрівняв, запхав у термінал, і вже машина відрахувала нам здачу. Що мене ще там дуже вразило — це заправки без людей. Заправився, карткою провів — і все, поїхав далі», — згадує він.

Правило буднів і свят

Найперше правило Майгутяків під час подорожей — це вміти слухати себе. «Ми дійшли до такого неофіційного правила, що треба пам’ятати, що є будні і вихідні, — наголошує Андрій. — П’ять днів ти бігаєш, щось робиш, а день-два треба відлежатися. Бо настрій зникає, вже нічого не хочеться. Тому треба зупинитися і відпочити».

«Переважно ми подорожуємо вдвох, — додає Оля. — Тому не маємо чіткого маршруту. Ми можемо в будь-який момент щось змінити і просто полежати, якщо не хочемо нікуди пертися». За словами подружжя, саме в цьому перевага мандрівки над комерційним туризмом — коли люди не стараються побачити максимум за мінімум часу.

— У нас, як правило, просто є шлях і все, що зустрічається дорогою, нас задовольняє, — резюмує Андрій, а Оля додає: — У нас немає такого, що приїхали в країну, хочемо все побачити, язик на плече і біжимо кудись.

Основне правило гірських походів, за словами іванофранківців, не ходити в негоду, а перечекати її в наметі. По-перше, це заради безпеки, а по-друге, коли на вулиці — дощ, мряка і погана видимість, не дуже щось і сфотографуєш. «Насамперед ми йдемо в гори, щоб кайфонути і побачити щось. У нас немає цілі пройти цей маршрут, а побачити його», — зауважує Оля Майгутяк. 

Під час подорожей, на думку моїх співрозмовників, важливо споживати місцеві страви й уникати традиційного європейського меню, адже через їжу чи не найбільше пізнають ту чи іншу країну. 

Андрій радить усім, хто хоче пізнавати світ подорожуючи, читати звіти досвідчених мандрівників. Під час своїх перших подорожей треба все детально планувати, намагатися прораховувати непередбачувані ситуації. «Є базові речі про здоров’я, безпеку та гроші, і про них слід пам’ятати завжди, — наголошує Андрій. — Для гір треба бути трішки підготовленими. Я вважаю, якщо ти не був ніде, крім літніх Карпат, то не можна просто так поїхати в Гімалаї, хоча там усюди стежки, майже всюди люди. Бажано їхати хоча б удвох. Їхати самому в гори небезпечно».

«Я би порадила «завести» Андрія і тоді ні про що «не паритися», а просто казати, в яку країну хочеш поїхати», — жартома додає дівчина. А також наголошує, що в подорожі важливо бути відкритим до пригод і належно сприймати все, що з тобою там може відбутися, навіть якісь не дуже приємні моменти чи ситуації.

«Вирушивши до Азії, не варто очікувати комфорту на кожному кроці, треба бути готовим до того, що необхідно буде поїсти в такому закладі, в якому б за інших обставин ви навіть в туалет не захотіли б піти. Це треба прийняти як цікавинку подорожі та частинку того середовища», — переконаний мандрівник. 

— Із собою треба мати електронну та паперову копії документів на той випадок, якщо вкрадуть паспорт, щоб можна було підтвердити свою особу, — ділиться спостереженнями Андрій. — В Азії багато злодюжок. Але цікаво те, що там ти не нарвешся на відкриту крадіжку і відкритого вираження емоцій в Азії також не буде. Там усі умиротворені. Ніхто нічого не вияснює. Причому, чоловіки з жінками, як правило, не ходять, взявшись за руки, а чоловіки з чоловіками — так — це вважається виявом дружби. У мене навіть фотка була: йдуть два міліціонери взявшись за руки».

Мандрівники зізнаються, що, як правило, кількість небезпек у подорожах перебільшена страхами і в принципі від усього застрахуватися неможливо.

Мовне питання

Перебуваючи в тій чи іншій країні, добре було б знати хоча б на побутовому рівні місцеву мову, адже це зближує людей і місцевим жителям подобається, коли мандрівник розмовляє їхньою мовою. і, звісно, потрібно володіти англійською. «Якщо їдеш і думаєш, що розберешся, не знаючи мови, то не отримаєш повноцінного задоволення від подорожі, бо на кожному кроці будеш пробивати стіну нерозуміння», — переконаний Андрій.

 — Є така історія про незнання англійської мови, — додає Оля. — Якось у Непалі ми зустріли росіян, вони вилітали з Катманду до Москви, приїхали в аеропорт, уже мали квитки, чекають на літак. Ніхто з них не знав англійської мови, а їм кажуть: на табло немає вашого літака — значить, його немає. Вони так чекали, чекали, не розуміли, що написано на табло, і так їхній літак полетів без них. Тож англійську треба знати.

Подорож мрії

Подружжя Майгутяків жартує, що мрії мандрівників дуже легко втілити в життя: поїхав — і все, мовляв, пташку поставив. «В університеті я мріяла побувати в Непалі, там ми вже були двічі. Тепер мріємо про ісландію, також хочемо з’їздити до Америки», — розповідає Оля.

«Ісландією хочу подорожувати автомобілем, — зізнається Андрій. — У нас ще не було досвіду автомобільної мандрівки, а ще ісландія — не дуже сприятлива для пішого туризму країна, бо там часто трапляються негоди. А якщо говорити про цілі, то треба таку мету ставити перед собою, яку виконати за життя неможливо».

Побувавши у кількох країнах світу, Оля та Андрій впевнено стверджують, що Україна також може бути цікавою для багатьох іноземців, а насамперед — колоритом і побутом Гуцульщини. 

Галичина