Коли продавець у магазині поблизу мого будинку зважила придбані на вечерю чотири сардельки, не найвищої якості і ціни, й оголосила вартість покупки — майже 20 гривень,
зізнаюся: її слова викликали відчуття шоку. З гаманця за покупку необхідно було викласти майже третину восьмигодинної денної зарплати.
Начальник відділу контролю за цінами на ринку продовольства Державної інспекції з контролю за цінами в області
Леся Кос, до якої ми звернулися за консультацією, надала інформацію, яка підтверджує, що ряд продовольчих товарів у другій декаді лютого порівняно з першою справді подорожчав. Втім, ця картина не виглядає драматичною.

Борошно спровокувало ціни на хліб

За словами Лесі Кос, два основні виробники хліба — ВАТ «Івано-Франківський хлібокомбінат» і «Залізнична пекарня» — у другій декаді лютого підвищили ціни на хліб I гатунку — на 2,6, житньо-пшеничний — на 1,8, а на хліб вищого сорту — на 5,8 відсотка. Зростання цін, стверджують виробники, зумовлене подорожчанням борошна.

Також за останню декаду на 5-15 процентів подорожчали овочі. Насамперед картопля, котра вже коштує 3,5-4 гривні за кілограм, а також цибуля — 6,5-7 і навіть більше гривень. Єдиним винятком стала морква, ціни на яку почали знижуватися.

Втім, справжнього переполоху наробила гречка, ціни на яку стрибнули в середньому аж на 34,7 відсотка.

Л. Кос пояснює цю ситуацію тим, що Івано-Франківщина не належить до гречкосійних областей і цей продукт здебільшого завозить з Тернопілля, де прикарпатським контролерам за цінами важко перевіряти виробників. Щоправда, гречка так само стрімко подорожчала не лише на Прикарпатті, а тому в. о. голови Антимонопольного комітету України О. Мельниченко повідомив, що його відомство проведе відповідні перевірки, щоб розібратися в цій ситуації.

Піст зменшив попит на м’ясо?

Порівняно з першою декадою лютого контролери за цінами на продовольчі товари зафіксували ще три позитивні моменти. По-перше, і в магазинах, і на ринках на один-два відсотки впали ціни на цукор. Також почали дешевшати молоко, сметана і сир, котрі починаючи з осені традиційно зростають в ціні. До речі, те, що вартість твердих сирів «зашкалила» за 60 гривень за кілограм, також можна розглядати з двох точок зору. На переконання виробників справді високоякісних продуктів, наприклад, шосткінських, добрий твердий сир неможливо виготовити і продавати за 30-35 гривень. За їхніми словами, це не сир.

Ще одним позитивним моментом, який зафіксували контролери за цінами, стало деяке подешевшання свинини і яловичини. Л. Кос допускає, що це прямо пов’язане з початком посту: люди, котрі суворо дотримуються релігійних обрядів, різко обмежують споживання м’ясних виробів, а отже, і їх виробники вимушені знижувати ціни.

Номінальна заробітна плата середньооблікового штатного працівника (без врахування працівників статистично малих підприємств та зайнятих у фізичних осіб-підприємців) за 2009 р. становила 1 627 грн. на місяць, що на 5,5% більше, ніж за 2008 р. Тобто середньоденна зарплата працівника в області становить орієнтовно 55,8 гривні.

(З інформації Головного управління статистики в області).

Картопляний ребус

Але найбільшою загадкою для Лесі Кос є незвично високі цьогорічні ціни на картоплю. Річ у тому, що тут вона веде власну, дуже точну статистику: оскільки її сім’я не має ні городу, ні дачної ділянки, то щоосені вона незмінно закуповує на зиму 200 кілограмів бульби.  І ось яка цікава в неї виходить картина. У 2007 році «стандартний набір» — 200 кілограмів бульби вона придбала по 2,20 гривні. Позаторік, хоч і неврожайний для «другого хліба», картопля обійшлася їй ще дешевше — по 1,80 гривні за кілограм. А торік восени, навпаки, у врожайному на картоплю році, за два центнери заплатила аж 800 гривень.

Інформацією, наданою Лесею Кос, можна було б і вичерпати цю публікацію, якби загальна ситуація з зарплатами і цінами насправді була такою простою.

Післямова кореспондента

Сьогодні в Україні, на переконання автора цих рядків, маємо справу з двома обставинами, що впливають на рівень споживчих цін як на продукти, так і на інші товари.

По-перше, в місті зруйновано такі інституції, як плодо-овочевий комбінат і базу облспоживспілки, де щороку для дитсадків, лікарень і шкіл, а також частково і жителів закладали значні запаси картоплі, капусти, буряків, моркви, цибулі й інших овочів за низькими цінами і котрі взимку та навесні викидали на місцевий ринок, не дозволяючи продавцям спекулювати продуктами.

Але найгірше те, що міська влада перестала бути владою. Фактично вона перетворилася в орендаря. і ринки, в тому числі й критий, продуктовий, збудовані за кошти міської громади, нині передано в оренду комерційним структурам. Хоча, на наше переконання, жоден з ринків Івано-Франківська не мав би бути комерційним підприємством, а неприбутковою організацією, де справжні продавці — власники вирощених картоплі, цибулі, буряків, моркви, м’яса і сала мали б сплачувати тільки за прибирання та утримання території і комунальні послуги. А не платити за місця чи за площу невідомим людям.

Варто зауважити й на те, що за весь час стрімкого злету цін у магазинах і на ринках жодний з представників влади, виробників чи власників базарів не побажав поспілкуватися ні з громадою, ні з пресою. А причин для цього було більш ніж достатньо. Наведу кілька прикладів.

Значні колізії відбувалися в Городенці, де торік знову не запрацював місцевий цукровий завод. Пояснювали це відсутністю сировини. Цього року всі види господарств — індивідуальні й колективні — висіяли буряків на 200 гектарах землі. Для порівняння: 1970 року посіви фабричних цукрових буряків у Городенківському районі займали 5,2 тисячі гектарів, а в сусідньому Снятинському — 2,9 тисячі.

Але людям хочеться не тільки хліба і цукру, а й яблук. Торік на Косівщині й у деяких інших районах неабияк зародили яблука. У селян їх скуповували місцеві «гуртовики» по 10 копійок за кілограм. Тернопільських заготівельників, які пропонували трохи вищу ціну, енергійно відганяли з «власної» території. і це не цікавило ні антимонопольників, ні міліцію. і лише споживачі переймаються: кілограм яблук в Івано-Франківську нині не купиш дешевше, ніж за 4-5 гривень.

Є ще одна причина зростання цін в Україні. Органи влади, насамперед уряд, наділені правом підвищувати акцизи на горілку, пиво, вино і сигарети. Про перші три види товарів з відомих міркувань говорити не будемо. Зупинимося лише на сигаретах. Збільшуючи за рахунок підвищення акцизу вартість пачки «Bond» з двох гривень до 6,50, тобто на 325 відсотків, Кабінет Міністрів начебто вболіває за здоров’я тих, хто курить. Проте, якщо бути відвертими, мій колега, який утримує трьох дітей, котрі вчаться, менше курити не став. Просто з гаманця його родини держава щомісячно витягує замість 60 гривень 195, тобто у понад втроє більше.