5 березня в календарі знаменних дат національної культури позначене столітнім ювілеєм Дениса-Лева Іванцева (1910—2003 рр.) — визначного митця України ХХ ст., непересічної особистості на ниві образотворчого мистецтва, художника з європейською освітою і самобутнім національним світобаченням.

Він народився 1910 року в с. Делеві Товмацького (Тлумацького) повіту, що на Станіславщині (тепер Івано-Франківська обл.), в сім’ї священика. Високодуховне сімейне середовище, чарівність природи рідного краю, барвистий світ витворів народних умільців, що оточували малого Дениса з ранніх років, відіграли важливу роль у формуванні його особистості, виплекали любов до національних звичаїв і традицій, прищепили високохудожній естетичний смак.

Завдяки природним художнім здібностям та наполегливій праці, хлопчина з провінційного українського галицького села дістав можливість студіювати малярство в одному з найавторитетніших навчальних закладів Європи — Краківській академії мистецтв. Саме тут упродовж 1930—1935 років відбувається його професійне зростання під впливом професорів академії — відомих польських художників В. Яроцького, К. Сіхульського, Ф. Паутша,
Й. Мегоффера, В. Вейса та інших. Сумлінне опанування мистецькою освітою Д. Іванцев органічно поєднує з активною культурно-освітньою діяльністю в українських установах Кракова, зокрема в філії товариства «Просвіта». Д. Іванцев разом зі своїми друзями-однодумцями Г. Круком, Б. Стебельським, М. Черешньовським, М. Зорієм, Я. Лукавецьким згуртувалися навколо видатного українського письменника професора Ягеллонського університету Богдана Лепкого, який став натхненником національно-патріотичної молоді. Письменник підтримав ініціативу Д. іванцева у справі створення об’єднання студентів-мистців з метою розвитку та пропаганди новітнього українського мистецтва «Зарево» (1933 р.). Це мистецьке об’єднання стало молодим крилом АНУМу  й значно прислужилося розвою новітнього галицького малярства.

Завершивши навчання в академії з відзнакою, митець одержав пропозицію залишитися тут для педагогічної діяльності, проте відмовився від неї. Не скористався юнак також і направленням після закінчення практичних занять Варшавського інституту (1937 р.) на викладацьку роботу в гімназію міста Ярослава, що біля Перемишля.

Із поверненням Д. Іванцева у липні 1937 р. до Львова розпочався новий період у його житті, насичений творчими планами і здобутками... Митець реалізовує художні задуми в різних видах і жанрах образотворчого мистецтва. Пензлю художника належать численні пейзажі, натюрморти, портрети, твори сакрального мистецтва.

Вересень 1939 року для нього, як і для багатьох представників національної інтелігенції Галичини, став точкою відліку початку утисків свободи творчості, мистецького вакууму, беззахисності перед тоталітарним нищенням творчого єства. Художник скромно трудився, вчителював, виховував п’ятьох дітей і малював.

У цей час він таємно займався розписом  церкви в рідному селі, а також храмів Тернопілля, Львівщини та Прикарпаття. Очевидно, що художник усвідомлював, які наслідки створення сакрального живопису могли бути для нього як вчителя радянської школи, і що його багатодітна сім’я могла залишитися без сталого прибутку та засобів існування, проте митець свідомо нехтував небезпекою.

Сільський вчитель із європейською академічною освітою в середовищі односельців набув визнання й пошанування як людина, педагог, інтелігент, проте не знаходив гідної оцінки як художник. Тільки з проголошенням державної незалежності України 80-літній Денис іванцев дістав можливість відчути вагомість свого творчого доробку.

1992 року рішенням Міжнародного біографічного центру в м. Кембріджі (Англія) Д. іванцев удостоєний почесного звання «Міжнародна людина року». 1995 року відбулася перша в житті персональна виставка, на якій було представлено 118 робіт. Переповнений любов’ю, шляхетністю, вдячністю Богові, він щиросердно зізнався: «Я молився і працював — це дуже просто і дуже тяжко. Мої мрії сповнилися, і я щасливий, що на схилку моїх літ живу в соборній самостійній Україні! Щасливий тим, що своїм мистецтвом зробив хоч маленький внесок у велику справу — здобуття нашою культурою належного їй місця в позиціях світової культури».

На вшанування світлої пам’яті митця, якому цього року виповнилось б 100 літ, та з метою популяризації його творчої спадщини в області заплановано низку заходів, зокрема: виставку творів в обласному художньому музеї; науково-практичну конференцію про його художню спадщину та відкриття музею Дениса Іванцева в с. Делеві Тлумацького району.