Як на перший погляд, то бити в набатні дзвони начебто немає підстав: за рівнями захворюваності на ВІЛ-інфекцію та СНІД (відповідно 30,5 та 4,5 на 100 тис. населення) Івано-Франківщина посідає останнє, 27-ме, місце з-поміж усіх регіонів України. А при пильнішому погляді на проблему виявляється, що у нас одні з найвищих у державі темпи приросту таких показників, як кількість нових випадків інфікування ВІЛ, зокрема серед вагітних жінок, та його рівень серед споживачів ін’єкційних наркотиків, показники захворюваності на СНіД і смертності від нього. До цього додайте особливо тривожну тенденцію: 44% ВІЛ-інфікованих осіб звертаються уперше в лікувально-профілактичні заклади надто пізно, коли хвороба вже перейшла в стадію клінічних проявів і в людини діагностують СНІД.

Наступ цих захворювань в Україні вже розглядають не лише як медичне, а й соціальне явище. Можемо, звичайно, дискутувати щодо того, наскільки правомірно об’єднувати визначенням «епідемія ВІЛ/СНІДу» регіони з найбільшою поширеністю цих захворювань і нашу область, де наразі, слава Богу, реєструється щороку загалом відносно невелике число нових випадків інфікування ВІЛ. Але, без сумніву, заслуговує схвалення кожен крок, спрямований на те, щоб розвіяти флер благодушності й самозаспокоєння щодо цієї проблеми. Щоб на основі аналізу нинішнього стану захворюваності на ВіЛ-інфекцію та СНіД органи влади, медики, широка громадськість визначилися з тим, як дати адекватну відповідь на епідемію, що не знає державних кордонів і меж між регіонами.

Днями в Івано-Франківську відбулися громадські слухання з участю гостей зі столиці. Обговорено презентовані директором Аналітичного центру «Соціоконсалтинг» Іриною Демченко результати дослідження, яке вона з колегами здійснили торік на замовлення Програми розвитку ООН в Україні в рамках розпочатого у січні 2009-го проекту «Врядування з питань ВІЛ/СНІДу». Цільовими областями цього проекту з-поміж українських регіонів обрано якраз Івано-Франківщину, а також Луганщину. Про те, якою має бути регіональна відповідь на епідемію ВІЛ/СНІДу, про ключові моменти боротьби з цією «чумою ХХI століття» вели мову також перший заступник начальника головного управління охорони здоров’я ОДА Микола Олінійчук, менеджер  згаданого проекту ПРООН Володимир Гордєйко, заступник головного лікаря обласного центру профілактики та боротьби зі СНІДом Наталія Приходько та інші. 

Дає поживу для роздумів, скажімо, зроблений столичними експертами аналіз шляхів ВІЛ-інфікування жителів нашої області.  Сьогодні все більше доводиться говорити про статевий шлях, який засвідчує вихід ВІЛ-інфекції на широкі верстви населення. Частка нових випадків ВІЛ-інфікування саме через статеві контакти зросла з 2001 р. від 14 до 44%.  Отож давно минули часи сором’язливого опускання очей при згадці про цю делікатну тему, а необхідно без пуританської упередженості пропагувати безпечний спосіб статевого життя, переконувати молодь у доцільності відкласти його початок принаймні до досягнення повноліття. Втім, і так звані групи ризику й далі «працюють» на поширення небезпечної інфекції. Попри зниження з 2005 р. питомої ваги споживачів ін’єкційних наркотиків серед офіційно зареєстрованих ВіЛ-інфікованих осіб з 50 до 31% , їх абсолютна кількість в області за цей час зросла з 37 до 51 ВіЛ-інфікованого.

А наскільки численні уразливі до ВіЛ групи населення? Щодо цього є певні розходження між приїжджими експертами, котрі вивчали ситуацію із захворюваннями на ВІЛ/СНІД у краї, й обласною координаційною радою з питань протидії туберкульозу, ВІЛ-інфекції/СНІДу та наркоманії. Вона торік затвердила такі оціночні кількісні показники: 3 000 споживачів ін’єкційних наркотиків,  1 500 працівниць комерційного сексу, 300 чоловіків, які мають секс з чоловіками. Тим часом експерти вважають, що кількість представників перелічених уразливих груп може коливатися відповідно від 1 700 до 3 900, від 600 до 2 100, від 300 до 2 900. Бо частка тестування на ВІЛ представників тих груп становить лише 4% — втроє менше, ніж в середньому по Україні. І це, на думку експертів, не дозволяє об’єктивно оцінити реальну кількість ВІЛ-інфікованих осіб в області.

Водночас І. Демченко відзначила те, що в нашому регіоні «прийнято багато рішень, спрямованих на оптимізацію регіональної відповіді на епідемію, передусім тих, що стосуються поліпшення системи медичних послуг». От тільки б вони не залишалися паперовими «фантиками». Такою успішною регіональною відповіддю на виклики ВІЛ/СНІДу мало б стати послідовне і в повному обсязі виконання передусім затвердженої на сесії облради Комплексної обласної програми забезпечення профілактики ВІЛ-інфекції, лікування, догляду та підтримки ВІЛ-інфікованих і хворих на СНІД на 2009—2013 роки. На цьому наголошується в резолюції, прийнятій учасниками громадських слухань. ідеться про пожвавлення первинної профілактики  ВІЛ/СНІДу серед населення, проведення щорічних інформаційно-просвітницьких кампаній, реалізацію інших заходів з тим, щоб захворювання на ВІЛ/СНІД у нашому краї не поширилися, справді, до масштабів епідемії.