Вода — з найдавніших часів вода вважалася джерелом всякого життя, Гесіод та Фалес, одні з перших грецьких філософів, навчали, що вода — первісний елемент, з якого переважно всі речі й складаються.
Поклоняючись живій природі, давні українці з особливою пошаною ставилися до води. Тому здавна охороняли та прикрашали джерела та криниці, наділяючи їх цілющими й магічними властивостями.
Особливою є вода, освячена на Водохреще.
В свято Водохреща багато хто бере святу воду додому. це правильно: священна вода має бути в оселі кожного християнина. Зберігати її потрібно у достойному місці, краще біля ікон. Цю воду тримають у хаті весь рік, уживаючи її задля лікування найрізноманітніших хвороб. Святу воду прийнято вживати натщесерце, після ранкової молитви. Однак при недугах чи при нападі злих сил пити її можна і потрібно повсякчас.
Кроплять нею всю господу й худобу. Кроплять свяченою водою й самих себе, якщо збираються кудись у дорогу тощо. Літом кроплять бджоли, щоб велися. Нею вмиваються дівчата, аби бути гарними з обличчя.
Водохреща – день очищення і вигнання нечистої сили. Ось чому так бажано на Водохреща скупатися в ополонці, або хоча б у ванні. Кажуть, що вся вода, включаючи водопровідну, має особливі очисні властивості.
Якщо водохресної води вам здалося мало – можете розбавити її звичайною водою. Ось чому немає необхідності тягти з храму або з ополонки каністру водохресної води.
Ставитися до води на Водохреща потрібно шанобливо. Краще не зберігати її в пластиковій пляшці й де прийдеться. А пити її потрібно з молитвою і щирою вірою. Тоді вона точно допоможе.
На Водохреща дівчата цілий день до вечора бігали до ополонки вмиватися свяченою водою, щоб стати вродливими. А якщо боялися морозу, то несли воду додому, наливали в миску, клали туди гроно калини, або свячені на Маковія квіти, або червоні коралі та вмивалися, «щоб бути красними, як калина». Свячена вода вважається помічною, цілющою, тому її протягом року зберігали біля образів. Нею вмивали немовлят, кропили молодих на весіллі й могили в день похорону. З нею був нерозривно пов’язаний увесь життєвий цикл людини.
На Водохреща писали хрестики на предметах домашнього побуту, кропили будівлі, людей і худобу. Перед обідом молилися і пили свячену воду по ковточку, примовляючи: «Аби всі ми здорові були».
Напередодні Водохреща святкується “Голодна кутя” або другий Свят-Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять – постують. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. Вечеряли пісними стравами, як і на Багату кутю. Проте таку велику кількість наїдків — аж 12 страв – не готували, а обходилися пісним борщем, варениками, пиріжками, капустою, рибою. Після вечері «проганяли кутю».
Тікай, кутя, із покуття,
А узвар – іди на базар,
паляниці, лишайтеся на полиці,
А “дідух” – на теплий дух,
Щоб покинути кожух.
Ті, хто мав рушницю, стріляли вгору. Розповідають, що саме так «проганяли кутю» запорожці.
Воду святили не лише 19-го, а й 18-го січня. Освячена напередодні Водохреща вода вважалася не менш цілющою, ніж свячена на саме свято.
На всі свята Водохреща примічали погоду, щоб знати, чого сподіватися від природи на майбутнє літо. Якщо на деревах ряснів іній, чекали врожаю. Сонячне, чисте небо віщувало, що й жито буде чистим без куколю та інших бур’янів. Якщо ж мела завірюха, це було лихим знаком для хліборобів: зернові культури могла вразити хвороба. А от ярину слід було сіяти саме в той день тижня, на який припадало Водохреща, — це сприяло щедрому врожаю. Саме головне, треба пам’ятати, щоб свята вода принесла користь, будемо турбуватися про чистоту душі, про високу цінність наших думок і вчинків.
