У тисменицькому селі Клубівцях коїться щось незвичне з газовими мережами: значна частка селянських раздівств від суботи залишається без газопостачання або газ ледь жовтіє у кухонних плитах. Газовики збилися з ніг — упродовж кожного дня латають діряві труби, з яких попередньо зливають чимало води. Але, виявляється, вуличні газові мережі прокладали зовсім недавно і вони мали б гарантовано слугувати ще не один десяток років...

Загадка

Проблема транспортування газу до сільських обійсть у Клубівцях має вже десь дворічну «новітню» історію, чинники якої, на наш погляд, сховані у початках омріяної газифікації кінця 90-х. «Все наше село, — зазначає сільський голова Клубівців Валерій Панкратов, — потерпає від проблеми з газопостачанням. На деяких вулицях були випадки, що й місяць не було газу.

нині не можу звинувачувати районну газконтору — люди працюють щодень. Загадка в тому, що газ до села надходить — до ГРП, але труби так перегнили, що у них потрапляє вода, створюючи корки на шляху газопостачання. Люди не готові до такої ситуації — у хатах холодно, нема заготовлених дров і  т. д. Парадоксально, що труби за часом нові — найстарішим дванадцять років. А термін гарантії їх, як на сході села повідомило керівництво ВАТ «Тисменицягаз», — не менше тридцяти років. Є випадки, що погнили труби навіть чотирирічної давності. Ми думали: яка причина? Може, труби браковані через недоброякісний прокат? Тож звернулися і до райдержадміністрації, і до ВАТ «Тисменицягаз», щоб зробити експертизу. Зробили, але для того, щоб одержати документи, сільська рада має проплатити три тисячі гривень. Таких коштів ми не  маємо. Та газовики вже свою версію такого швидкого руйнування труб мають...»

Протяжність газової мережі в селі Клубівцях — не менше десяти кілометрів. і поки будь-якої закономірності не простежується: вода потрапляє у проржавілі газові труби у різних сільських закутках, у берегах і на горбах тощо. Навіть газовики — «старожили», наприклад, слюсар із 40-річним стажем СПГ ВАТ «Тисменицягаз» Іван Досюк чи слюсар Григорій Гладун такого не пам’ятають у своїй практиці. «Діри в трубах зустрічаємо різні. Але є й такі, що дитина могла б руку запхати. Вода дзюрчить з труби, як з потічка», — роздумують ремонтники, вичерпуючи відрами воду, яку злили з магістральної газової труби. До речі, як нам повідомили у ВАТ «Тисменицягаз», такого не трапляється в жодному селі району.

Офіційна версія і сільська

Якщо люди не мають однозначної й чіткої відповіді про причини критичної ситуації з газопостачанням у селі, то подія обростає чутками, плітками та легендами. Офіційну версію нам озвучив начальник служби підземних газопроводів ВАТ «Тисменицягаз» Андрій Воробей.

— Вже є результат експертизи, яку проводив Карпатський експертно-технічний центр: за попередніми висновками, це, як кажуть, зношення металу, яке може відбуватися через під’єднання до газопроводу заземлення електроструму.

У деяких місцях труба цілком біла, а ізоляція відшарувалась від металу. Але, наголошую, це один з можливих варіантів. Ми поки що провадимо капітальний ремонт, адже, за документами, термін гарантії ще не закінчився. А цілковита заміна мережі — це дуже великі кошти. Я надіюся, що до зими максимально відремонтуємо газомережу. Але ми відновлюємо вуличні газопроводи, тобто розвідні. А людям рекомендуємо придбати вже за свої кошти пластмасові вводи. Ціна їх — від 200 до 400 грн.

...У селян є і своя версія, чому практично нові труби у короткому часі практично згнили. Адже газифікація відбувалася за їх кошти — створювалися вуличні кооперативи, фінансували також  селянська спілка «Маяк» та сільська рада. А виконавцем робіт було Тисменицьке РБУ, яке й передало газові мережі в експлуатацію Тисменицькій газконторі. Тож люди вважають, що свого часу придбані труби — доброякісні і відповідного стандарту — просто підмінили: закопали в землю належно підфарбований брак, а добрі труби продали.