В Україні з давніх-давен чи не найбільше свят, порівняно із іншими країнами. І хоча сьогодні кількість державних свят українців не перевищує середньоєвропейський показник, саме в нас визначено найнижчу продуктивність праці. Бо таки любимо ми відпочивати…

Ще донедавна 23 лютого українці святкували день радянської армії. Чоловіки жартували, що від подарунка «23 фєвраля» залежить, що вони даруватимуть жінкам на 8 березня.

Офіційно свято 23 лютого, в незалежній Україні було встановлено указом Президента України, Л.Кучми у 1999 р. та отримало назву «День захисника Вітчизни». Скасовано ж було аж 14 жовтня 2014 р. указом Президента України, П.Порошенка, на зміну якого українці отримали свято «День захисника України», що щороку відзначається 14 жовтня.

Але стереотипи та й світогляд людей указами не зміниш. Люди, котрі служили у радянській армії, продовжують відзначати свято 23 лютого, вважаючи його «своїм» та не визнаючи 14 жовтня.

Чому саме в цей день відзначали свято армії? 23 лютого 1918 року – «день створення» «Рабоче-Крестьянской Красной Армии». Однак, історик Лев Козлов стверджує, що дата 23 лютого носить досить випадковий і важко зрозумілий характер, не збігаючись з історичними датами.

Та тим не менше, 23 лютого – свято армії, котра тероризувала українців десятки років… Саме «червоні» збройні загони, переважно сформовані в Росії, без особливого розбору розстрілювали в Україні усіх, хто не поділяв поглядів комуністів, підтримував самостійність та захищав церкву; саме вони контролювали проведення голодоморів; саме в її лавах були вимушені воювати наші хлопці під час Другої Світової, а потім в Афганістані та інших країнах «во ім’я» чужої, не своєї держави.  

Російська армія до сьогодні не змінила навіть символіки тодішніх часів, продовжуючи відчувати себе головною на політичній арені світу, окуповуючи нові території та вбиваючи нових людей…

А ви досі святкуєте 23 лютого? Вирішувати, звісно, вам, однак, пора залишати погані звички, починати із себе та бути українцями із українським, а не радянським світоглядом.