Посада заступника начальника управління спорту облдержадміністрації довго була вакантною. І ось, можливо, дещо несподівано, торік 1 липня її зайняв молодий, енергійний, не без амбіцій, 32-річний Тарас Вінтоняк із Надвірни. У Прикарпатському національному університеті ім. В. Стефаника закінчив навчання на двох факультетах — фізичного виховання і спорту та  економічний (облік і аудит). Майстер спорту з боксу, неодноразовий переможець і призер чемпіонатів України та міжнародних турнірів. Тренер з боксу вищої категорії. До нинішньої чиновницької посади у Надвірні очолював боксерський клуб «Едельвейс» на базі СДЮШОР «Нафтохімік Прикарпаття». Хоча й досі улюблену справу не залишає, в неробочий час і надалі тренує своїх вихованців.

— Люди, займаючи певні посади, перед собою ставлять різні завдання. Одні, наприклад, тягнуться до кар’єрного зростання, інші хочуть щось добре зробити для загалу. А яка є ваша мета, пане Тарасе?

— Головна — це зміцнити спорт в різних напрямах й домогтися в області шанобливого ставлення до нього з боку людей. У найближчі роки наше Прикарпаття повинно звучати гордо і займати одне з призових місць у підгрупі. Власне, тенденція для такого зростання вже є. У 2009-му Івано-Франківщина вперше за свою історію в підгрупі посіла треті призові сходинки серед зимових видів спорту і на п’ятих літніх молодіжних іграх, котрі були основними в календарі профільного міністерства.

— Таким чином, ми доходимо до конкретики. Я розумію, що заступником начальника управління спорту ОДА ви стали відносно недавно і, напевно, важко давати детальний аналіз річної діяльності державної структури, але все-таки...

— Чому, врешті-решт, цього не зробити? Адже я не сидів склавши руки: і аналізував минуле, і брав участь у творенні сьогодення, і думав над виправленням помилок, і планував, дивився в майбутнє. Гляньмо на цифри і факти — на основні показники нашої діяльності.

У 2009-му підготовлено 29 майстрів спорту України, 187 кандидатів у майстри, четверо майстрів спорту міжнародного класу, один прикарпатець став заслуженим майстром спорту. У чемпіонатах, кубках Європи та світу, в інших міжнародних змаганнях наші земляки завоювали 49 нагород: 22 золоті, 11 срібних і 16 бронзових. У чемпіонатах і кубках України — 320 медалей: 98—115—107. Є досягнення і серед спортсменів-інвалідів. У суперництвах різних масштабів — 46 нагород: 20—15—11. На таких же рівнях непогані результати показували й ветерани спорту — 20: 8—8—4. Здобуто п’ять ліцензій для участі в XXI Зимових Олімпійських іграх і одну — в X Параолімпійських іграх.

В Івано-Франківську проведено другий чемпіонат Європи у кйокушинкай-карате з участю десяти європейських країн та Японії, на якому іванофранківці вибороли чотири нагороди — одну золоту, дві срібні, одну бронзову. На Вічевому майдані пройшла матчева зустріч з боксу між збірними України та Австралії під гаслом «Спорт проти наркотиків», в Коломиї — четвертий Міжнародний турнір з боксу  «Бокс проти наркотиків», у липні — всеукраїнські змагання зі стрибків на лижах з трампліна «Кубок Гуцульщини», а в серпні — «Кубок Карпат». і це далеко не все, перелік республіканських та обласних заходів, організованих для багатьох категорій населення управлінням і відомствами зайняв би велику газетну площу.

— Для області завжди болючою була проблема матеріально-технічного забезпечення спорту. Як торік вона вирішувалася? Власне, на екранах телебачення часто ми бачили голову ОДА Миколу Палійчука, котрий відкривав майданчики із синтетичним покриттям...

— Наразі впродовж року їх облаштовано 19. У Калуші завершено будівництво спортивної споруди зі штучним льодовим покриттям, тут також зведено скейт-байк-парк і проведено капітальний ремонт місцевого басейну «Посейдон». У Поляниці Яремчанської міської ради здійснено реконструкцію шкільного нестандартного басейну і став до ладу плавальний басейн на 25 метрів, у Добровлянській ЗШ Калуського району — спортивна зала розміром 26х9, у Галичі — реконструйовано міську котельню та облаштовано спортзалу. Здійснюється будівництво спорткомплексу в с. Олеші на Тлумаччині, у стадії будівництва стадіон на 1 500 місць у селі Угринові Тисменицького району. У селі Вільшанці цього району виконано роботи з реконструкції зали для занять з різних видів боротьби, в Івано-Франківську відкрито спортивну залу для розвитку кйокушинкай-карате. У квітні проведено місячник з ремонту площинних спортивних споруд під гаслом «Спорт для всіх — спільна турбота», приведено в належний стан понад 600 майданчиків, районам і містам області безкоштовно передано 100 столів для занять настільним тенісом.

— Погодьтеся, що ми ведемо мову лише про невеликі об’єкти, а щось масштабніше чомусь залишається поза увагою.

— А звідки на це брати кошти? Та й великі споруди, збудовані ще в 70-80 роках, які стали нині непридатними для використання, немає за що довести до ладу. У бюджетах районів і міст гроші передбачено здебільшого на зарплати працівникам. А решта — на забезпечення навчально-тренувального процесу, придбання спортінвентарю, обладнання і форми, зокрема для ДЮСШ. Тому управління домагатиметься значного збільшення бюджету на нинішній рік. Тим паче, що в 2010-му відбуватимуться олімпійські ігри серед молоді до 18 років з літніх та зимових видів  спорту, і якраз потрібна насамперед велика фінансова допомога для підготовки спортсменів у дитячо-юнацьких спортивних школах.

— Якось так виходить, що останнім часом начальниками управлінь спорту ОДА та їх заступниками стають боксери і тренери з боксу, навіть жартують з такого приводу. Невже люди вашого виду спорту є найкращими організаторами спортивно-масових заходів в області?

— Чому бокс? Так складається доля, як кажуть, робочі місця не вибирають. Втім, боксери — це люди, які завжди всього добиваються. Коли ти ступаєш на ринг і віч-на-віч зі своїм суперником, — п’ятого кута не бачиш. Є тільки чотири. Нікуди заховатися, тож, мабуть, ми активніші за представників інших видів спорту. Звичайно, я ставлюся з повагою до всіх, а щоб завершити дражливу тему, скажу: відповідні рішення приймають керівники області і призначають на відповідні посади людей, які хочуть продуктивно працювати й добиватися високих результатів.

— Заодно про розвиток боксу на Прикарпатті. Є думка, що його сьогодні загнали в глухий кут.

— У 2000 і 2004 роках у збірній України, яка відбувала на Олімпіади до Сіднею і до Афін, було одного разу три, а другого — два представники від нашої області. І бокс був одним із провідних видів на Івано-Франківщині. Мені здається, тоді було допущено стратегічну помилку з боку тренерів, бо вони всю увагу скеровували на розвиток тільки дорослого спорту. А діти, молодь перебували, якщо так можна сказати, поза грою. І коли дорослі завершили свою кар’єру, утворився певний вакуум, бокс опинився в «ямі».

Навпаки, нині  плідно працює федерація, всі тренери згуртувалися навколо однієї мети — за короткий проміжок часу добитися високих результатів. Для цього залучають не лише бюджетні кошти, а й спонсорські, що немаловажно. Вважаю, що бокс ось-ось «вистрілить» ще краще, ніж було на початку 2000 року. Та й тепер у збірній України вже є троє представників з Прикарпаття — Руслан Струк, Михайло Селиванов і Арсен Різун — кандидатів на поїздку на чемпіонат світу в Азербайджані, де розігруватимуть ліцензії на Олімпіські ігри серед молоді.

— Щоб завершити нашу розмову на мажорній ноті, скажіть, будь ласка, скільки ви, працюючи тренером, підготували боксерів високого класу?

— За вісім років — п’ять майстрів спорту і 31 кандидата в майстри. Руслан Струк — призер чемпіонату Європи серед кадетів, Назар Кв’ятко — неодноразовий призер чемпіонату України і міжнародних турнірів.