Коломиянка, яка з дитинства була прикута до інвалідного візка, без жодних курсів опанувала перукарську справу та стала майстринею нігтьового сервісу.

Оксана Кузнєцова навіть намагалася шукати роботу у салонах свого міста, проте коли їх власники бачили, що жінка має інвалідність, одразу ж відмовляли.

Оксана Кузнєцова з Коломиї – жінка з непростою долею.  Спочатку остеопороз позбавив її можливості ходити, а потім смерть тата і хвороба мами забрала у Оксани дитинство та юність.

«Я дякую Богу за те, що я могла вставати, за те, що я  могла їй допомагати. Нічого не кажу поганого. Дякую Богу за те, що дав мені можливість комусь допомогти. Моїй мамі було важче, ніж мені», – каже Оксана.

Лише зараз жінка вперше за багато років може побути слабкою, бо у неї з’явилася людина, яка любить і дбає про неї. Це її коханий чоловік Євген. Разом вони вже чотири роки.

«Вона привабила тим, що дуже позитивна. З нею весело завжди. Я наглядаю, щоб вона ніде не спішила, ніде сама не ходила. Якщо десь ходить, то беру її на руки, стежу, щоб по сходах сама не ходила», ­– розповідає Євген.

Оксана щосили намагається жити повноцінним життям і їй це вдається. Вона не може ходити ногами, тому навчилася ходити на руках. І хоч уся стіна у кімнаті Оксани завішана дипломами і сертифікатами з різних конкурсів і змагань,  головного документу – про закінчення загальноосвітньої школи вона немає. Бо ніколи там не вчилася.

«Мене ніхто не учив. Якщо людина хоче, то сама все зробить. В мене сестра ходила до школи, вона училася і я там коло неї теж трошки собі вчила. Вона писала і я писала», ­– згадує жіночка.

Оксана самотужки навчилася перукарської справи, а згодом вивчила і нігтьовий сервіс. І почала цим заробляти собі на життя.

«От приходять до мене  люди – сумні зі своїми проблемами. Коли ми сідаємо з ними і починаємо спілкуватись, то я їм говорю, що не все так в житті погано.  Я макіяж роблю їм, зачіску. Люди бачать себе – які вони гарні вони і стають дуже задоволеними. Мені приємно і вони забувають про всі свої негаразди», – каже Оксана.