Уже четвертий числом літературний фестиваль «Письменницька ватра над Черемошем» відбувся на Верховинщині. Несли поетичне, прозове, гостроактуальне публіцистичне слово до горян гості, які приїхали здалеку, — голова НСПУ Михайло Сидоржевський та голова Кіровоградської обласної організації спілки Олександр Косенко і, звичайно, івано-франківські літератори — голова обласної письменницької організації Євген Баран, його заступник Василь Бабій, секретар НСПУ, головний редактор журналу «Перевал» Ярослав Ткачівський, поет Іван Гаврилович.

Це спільне свято читачів та майстрів художнього слова стало вже традиційним. «А не втрачати добрих традицій, у ширшому контексті — українську мову, культуру, народні звичаї — лише так українці зможуть зберегти себе як народ, зберегти свою державність», — підкреслив М. Сидоржевський на зустрічі з читачами у Верховині. О. Косенко бачить моральний обов’язок письменника в тому, щоби бути вартовим української духовності, бути з народом, «сіллю бути рідної землі». Цей поетів внутрішній наказ стосується, зрештою, і тих, хто слухав прочитаний ним вірш про єдність синьо-жовтого і червоно-чорного прапорів.
Цього разу група учасників літфесту «десантувалася» в тих селах, куди раніше не пролягав його маршрут. Стартувало дводенне літературне свято у найвіддаленішому в районі і, напевне, найбільш високогірному в Україні (1050 м над рівнем моря!) с. Перехресному. Такого літературного «десанту» тут не пам’ятають за всю історію села. Тож господарі радо — хлібом-сіллю — зустрічали приїжджих письменників, запросили їх для виступу до зали місцевої школи. Запам’ятається господарям та гостям також зустріч у Красноїльській ЗШ I-III ст. Тут вони спілкувалися зі старшокласниками й педагогами на чолі з директором школи Марією Шкіндюк — до речі, матір’ю чотирьох дітей. Читачами шкільної книгозбірні є всі 301 учень та 50 їхніх учителів. Фонди і цієї бібліотеки поповнили книги, подаровані учасниками літфесту.
Для гостей було приготовлено неабияку «родзинку» — у Красноїллі вони відвідали хату, в якій колись Гнат Хоткевич, творець славнозвісного Гуцульського театру, працював з цим колективом, і з задоволенням подивилися уривок із поставленої за п’єсою цього письменника вистави «Непросте». Письменники не шкодували оплесків місцевим акторам-аматорам. Зокрема онукові актора Гуцульського театру першого покоління Михайла Сінітовича Володимирові Сінітовичу. Він був серед тих кількох сільських ентузіастів, котрі у 1988-му відновили Гуцульський театр, створений у 1910 році Г. Хоткевичем. Пан Володимир став для учасників літфесту й екскурсоводом нині так само народного, як і театр, Музею Гуцульського театру Гната Хоткевича.
Наступного дня учасники літфесту, до організації якого доклали зусиль влада Верховинщини разом з обласною організацією НСПУ, зустрілися в центральній районній бібліотеці із представниками громадськості району, місцевими літераторами, шанувальниками красного письменства. Благословили «Письменницьку ватру» священики  о. Юрій від УПЦ КП та о. Роман від УГКЦ, наголосили на потребі усвідомлення всіма тієї істини, що плоди письменницької праці — то невід’ємна складова духовності. Голова РДА Олег Лютий сказав, що вбачає в місії літераторів у їхньому районі якраз таке усвідомлене виконання ними як носіями українства свого професійного обов’язку, прагнення поділитися зі слухачами й читачами кожною своєю новою книжкою, а отже, і своєю духовністю.  
М. Сидоржевський, автор книги публіцистики «Час фарисеїв і героїв», подарував це видання бібліотеці, а також вручив медаль «Почесна відзнака» НСПУ керуючому справами РДА Василеві Нагірняку, який тримає на своїх плечах організацію всіх «письменницьких ватер» і сам є автором публіцистичних книг, лауреатом обласної премії ім. В. Стефаника, цьогорічним «новобранцем» спілки. Тож він долучився до двох місцевих спілчан — жителів села Білоберізки Ореста Князького та Анни Космач, які на зустрічі висловили міркування про місце художньої літератури в житті нинішнього українського суспільства і місце письменника в сучасному літпроцесі, прочитали свої поетичні твори. Про відповідальність письменника перед людьми і словом, про потребу значно активніше, ніж досі, просувати книжки українських літераторів до читачів говорили заступник голови районної ради іван Маківничук, заступник селищного голови Верховини Оксана Чубатько і, звичайно, ті верховинці, хто вже й сам видав чи підготував до видання свої перші книжки і перебуває, так би мовити, на підході до письменницької спілки, — Василь Зеленчук, Олена Григорак, іван Сліпенчук, Ольга Сапріянчук.  
А потім невгамовний промоутер і модератор заходів літфесту Василь Нагірняк повіз групу письменників аж під кордон з Румунією. Пам’ятною була зустріч із військовослужбовцями відділу прикордонної служби «Шибени». Його начальник майор Павло Залюшний пообіцяв гостям, що тими друкованими виданнями, які вони подарували воїнам, буде започатковано на заставі книжкову полицю.
Заночували письменники в будинку Буркутського лісництва Верховинського держлісгоспу. Меморіальні дошки на його стінах повідомляють про перебування в Буркуті на відпочинку в 1901 р. Лесі Українки, а в 1907-му — Марійки Підгірянки. На жаль, населений пункт, де колись жили лісорозробники і де є численні цілющі джерела (свого часу розливали у скляні пляшки мінеральну воду «Буркут» і вона мала попит у покупців), за останні десятиліття геть знелюднів і став нині, по суті, мертвим селищем із порожніми хатами й водночас ізѕ живою водою, що й далі виривається на поверхню із глибин землі. Тож приїжджі учасники «Письменницької ватри» вирішили й собі популяризувати, привертати увагу всіх потенційних інвесторів до цього чарівного своїми природними принадами куточка Верховинщини, історія якого ще й освячена іменами двох українських поетес. Треба відродити Буркут, а для цього передовсім капітально відремонтувати дорогу вздовж берега Чорного Черемоша, подбати й про інші передумови для розвитку тут туризму і рекреації.