Нині все частіше чуємо термін «доказова медицина» (ДМ), що прийшов до нас із Заходу. І дивуємось: «А що, вітчизняна медицина дотепер була бездоказовою?». І серед самих медиків багато хто ще не може роз’яснити достеменно новий для всіх нас термін. Пролив світло на його зміст  якраз напередодні Всесвітнього дня здоров’я, який відзначається 7 квітня, проведений з ініціативи Івано-Франківської міської організації політичної партії «Наша Україна», робочої групи медиків — членів цієї організації круглий стіл на тему «Значущість доказової медицини в розвитку медичної галузі Прикарпаття та участь партійних і громадських організацій краю в реформуванні та розвитку сучасних медичних технологій». Цією розмовою започаткували цикл заходів з участю практичних лікарів, науковців Івано-Франківського національного медуніверситету, членів партій, громадських організацій, профспілок з обговорення та практичного розв’язання різноманітних проблем охорони здоров’я на Прикарпатті й загалом в Україні.

 ДМ — це медицина, яка ррунтується на доказах, тобто на достовірній науковій інформації найвищого рівня. Вона надає практичному лікареві унікальну можливість поєднувати зі світовими здобутками медичної науки і практики його власний досвід щодо діагностики захворювань та лікування людей. Це, по суті, революційне явище в охороні здоров’я, бо йдеться про значне підвищення ефективності і безпечності діагностики й лікування, особливо фармакотерапії. Таку преамбулу до розмови за круглим столом зробив голова міської організації «Нашої України», заступник голови — керівник апарату облдержадміністрації Олег Коржак.

Доказова медицина стала можливою завдяки інтенсифікації медичної науки й зумовленому нею різкому збільшенню інформаційних потоків. З другого боку, значне зростання вартості наукових досліджень зумовлює подорожчання медичних послуг і загалом системи охорони здоров’я. Тож цю загальносвітову тенденцію, поряд з безперечними «плюсами» ДМ, можна вважати певним «мінусом» останньої, особливо якщо йдеться про українську охорону здоров’я. Вона й до цього фінансувалася за залишковим принципом, а тепер потребуватиме додаткових затрат на впровадження в медичні науку і практику діагностичних, лікувальних та організаційних засад ДМ. Де брати ці кошти? Можна і треба, говорили учасники круглого столу, доповнювати бюджетне фінансування медицини її спонсорською підтримкою. Йдеться як про вітчизняних підприємців — меценатів охорони здоров’я (а що може бути благороднішим, ніж вкладати кошти в цю галузь?), так і про залучення закордонних грантів, участь у міжнародних проектах, які фінансує Євросоюз.

За інформацією головного лікаря обласної дитячої клінічної лікарні Радислава Котурбаша, який напередодні повернувся з Мадрида, їхній лікувальний заклад прилучиться до спільного з клініками 25 країн проекту — вже не першого, що пов’язаний із впровадженням принципів ДМ, цього разу в дитячій хірургії. Такі проекти можна «витягнути» лише в супрязі з іншими державами, з транснаціональними фармацевтичними корпораціями, меценатською допомогою яких не гребує користуватися навіть медична галузь Великобританії. Бо урядових асигнувань на охорону здоров’я не вистачає навіть у цій багатій країні. Але там, звичайно, не допускають, щоби спонсорство переходило за грань, коли медики потрапляють у залежність від тих корпорацій і рекламують їхню продукцію.

Начальник головного управління охорони здоров’я ОДА Любомир Малофій переконаний: доказова медицина як стратегічний напрям сучасної медичної науки і практики має стати новим етапом розвитку прикарпатської охорони здоров’я. Бо вона передбачає суттєве поліпшення діагностики, профілактики, лікування і прогнозу захворювань людей, оптимізацію діяльності органів державної системи охорони здоров’я. На жаль, сьогодні не доводиться говорити про повноцінне функціонування медичної галузі в краї через її матеріально-технічну й технологічну відсталість порівняно з країнами ЄС. Доказова медицина має розвиватися насамперед шляхом запозичення новітніх технологій та адаптування їх до наших умов і для наших лікарів. Зрештою, потрібні не тільки кошти, а й інтелектуальний потенціал для тих підгалузей медицини, котрі слабо розвинені в області. Це, за словами Л. Малофія, насамперед кардіохірургія. Тим часом за показником смертності серцево-судинні захворювання вийшли на перше місце в Україні.

Проректор з лікувальної роботи ІФНМУ професор Ігор Вакалюк наголосив: доказова медицина має слугувати продовженню середньої тривалості життя українців, яка на 15-18 років менша, ніж у громадян європейських країн. Клінічний досвід лікаря — це найнижчий рівень доказовості, тому він у своїй практиці повинен обов’язково використовувати результати міжнародних наукових досліджень, які дають змогу розробити той чи інший метод лікування. В самій Україні таких досліджень наразі проводиться обмаль.

І  ще один важливий момент. ДМ невіддільна від гуманізації світової спільноти й загальної тенденції до реформування охорони здоров’я, дотримання засад медичної етики, вдосконалення правової бази захисту прав пацієнта й лікаря. Саме пацієнт має бути поставлений в основу доказової медицини. На перший план виходить повнота його обстеження і лікування, до якого у хворого належить сформувати психологічну сприйнятливість, аби він не ігнорував, а ретельно виконував усі призначення лікаря.

Втім, власне від медицини, стверджували учасники круглого столу, здоров’я людини залежить лише на 20%. Краще, звичайно, не доводити себе до такого фізичного стану, який вимагає допомоги лікарів. А для цього маємо утверджувати в нашому суспільстві моду на здоровий спосіб життя, на заняття фізкультурою. Маємо навчитися берегти своє здоров’я, якщо хочете — любити себе: регулярно міряти артеріальний тиск, проходити флюорографічні обстеження. Якщо ж ви захворіли, то своєчасно звертайтеся до медиків, а не вдавайтеся до самолікування, не шукайте полегшення у різного роду знахарів, сумнівних осіб, які називають себе цілителями. Це теж один із принципів доказової медицини — уже в екстраполяції його на пацієнта.

Завідувач кафедри соціальної медицини, організації та економіки охорони здоров’я іФНМУ професор Орина Децик очолює обласний осередок Всеукраїнської асоціації спеціалістів із соціальної медицини та організаторів охорони здоров’я. Вона повідомила учасників круглого столу, що в медуніверситеті вже другий рік викладають біостатистику — предмет, побудований на засадах доказової медицини.

Величезний вал фахової інформації обрушується нині на лікаря. Адже у світі виходить понад 20 тисяч медичних журналів, друкується щороку понад чотири млн. медичних статей. Тож медиків необхідно вчити методології інформаційного пошуку й відбору першоджерел через інтернет і в бібліотеках.

Як наголосив головний лікар ОКЛ, голова обласного осередку Всеукраїнської асоціації головних лікарів Остап Грищук, найперша умова інтеграції української медицини в європейську — повністю комп’ютеризувати лікувальні заклади, об’єднати їхні системи в одну комп’ютерну мережу. Надзвичайно сприятливі перспективи для підвищення ефективності лікування відкриває телемедицина, коли з тієї ж обласної лікарні можна буде в режимі он-лайн проконсультуватися у професора столичної клініки, скажімо, продемонструвавши йому на моніторі апарата УЗД патологію внутрішніх органів хворого.

Останніми роками в світі появилося чимало препаратів, що значно ефективніші від традиційних: на курс лікування їх потрібно меншу кількість, вони не дають негативних побічних наслідків. У США, приміром, на основі тієї ж доказової медицини вже давно відмовилися від аспірину й анальгіну. Коли говоримо про ДМ, то йдеться не про якийсь експеримент з непередбачуваними наслідками, як у нас дехто ще думає, а про використання в лікувальній практиці її стандартів — успішно апробованих препаратів і методик. Впровадження тих стандартів вимагає, щоб у нашій державі вже почали розробляти на основі клінічних настанов уніфіковані клінічні протоколи з лікування різних захворювань. Це, однак, не заперечує того, що в разі потреби лікар може змінити схему лікування, індивідуально підібрати препарат для пацієнта.

На різних аспектах розвитку ДМ в галузі охорони здоров’я зупинялись голова профспілки медичних працівників області Наталія Берчак, головні лікарі обласного кардіологічного диспансеру — Віктор Якимчук, Івано-Франківської міської клінічної лікарні № 1 — Тарас Василик. А узагальненням зацікавленої розмови, що відбулася, можна вважати слова головного лікаря обласної інфекційної клінічної лікарні Романа Остяка: доказова медицина — це той напрям в охороні здоров’я, користь якого не потрібно доводити.

Тож присутні вирішили створити громадську раду з ДМ. Очолив її завідувач кафедри анатомії людини іФНМУ професор Володимир Левицький, котрий, власне, був ініціатором цього круглого столу. Його учасники у прийнятій резолюції передбачили конкретні заходи, як пришвидшити впровадження принципів ДМ в медичні науку й практику на теренах Прикарпаття.