Представництво ООН в Україні відзначило досвід роботи подружжя Дмитра та Ірини Виноградових із ведення органічного землеробства (про працю городенківських аграріїв писала «Галичина» в матеріалі «Піонери органічного землеробства» 15 квітня 2010 року).

Із переходом від планової економіки до ринкової в нашому суспільстві дедалі більше дискутується питання соціальної відповідальності бізнесу. Адже раніше, наприклад, колгосп чи завод будував дороги, долучався до спорудження шкіл, дитсадків, лікарень та закладів культури. Нині ж, після приватизації тих чи інших підприємств, попри занепад соціальної сфери, біда ще й в «армагеддоні» з подвійною    бухгалтерією, приховуванням прибутків, зарплатою в конвертах тощо. Саме ці чинники призвели до того, що в колишніх працівників підприємств випадають з обліку (як такі, що формують пенсійне забезпечення) роки роботи на таких підприємствах і є однією з причин нарахування низьких пенсій.

Нині чимало говориться й пишеться про благодійну допомогу. Звичайно, добрі приклади варті уваги суспільства як спонука до наслідування. Та чи завжди подачки дитячим будинкам, школам, малозабезпеченим людям адекватні тим прибуткам, які мають ті чи інші доброчинці, сплачуючи завдяки ду-у-же спрощеній системі оподаткування мізерну частину доходів від ведення власного бізнесу? В масштабах великої країни, коли держава ще й мільярдами компенсує сплачені ними податки на додану вартість, часто — за фальшивими схемами, втрати становлять немалу суму. Цих, недорахованих до бюджету грошей, з лишком вистачило б на різноманітні соціальні проекти. То чи варто, наприклад, дуже радіти з того, коли те чи інше господарство видасть якусь благодійну допомогу своїм односельцям, обдираючи їх, як липку, при розрахунку за майнові чи земельні паї, нехтуючи природоохоронними заходами при користуванні належною громаді землею? Чи, закриваючи ферми або ще якесь виробництво, полишає селян робочих місць?

Тим-то питання соціальної відповідальності бізнесу варто розглядати в площині його внеску до сталого розвитку територій, збалансованості економічних, соціальних та екологічних заходів. Відрадно, що Прикарпаття в цьому розрізі має гідні для  наслідування приклади господарювання. Принаймні те,  як працюють фермери Дмитро й Ірина Виноградови, відзначила недавно міжнародна спільнота в особі представництва ООН в Україні. (В рамках впровадження так званого Глобального договору в Україні проводяться заходи щодо об’єднання на добровільних засадах з метою сприяння сталому розвиткові суспільства).

Чималу роль та відповідальність у формуванні культури соціально-відповідального бізнесу відводиться й засобам масової інформації. Скажімо, публікацію Людмили Cтpaжник «Щоб мати трохи, але жити добре» пpo дocвід подружжя Виноградових у городенківській районній газеті «Край» за 9 квітня 2010 року відзначено дипломом Глобального договору в Україні в номінації «за нестандартний ракурс соціальної відповідальності бізнесу» та цінним подарунком. Цікаво, що наша краянка змагалася з маститими журналістами, серед яких переважали представники столичних ЗМІ. Одна з них, журналістка поважаної в бізнес-колах газети «Дєло» Олена Гладскіх, удостоїлася головного призу конкурсу для журналістів із соціальної відповідальності бізнесу — двотижневої подорожі до США. Тож є до кого тягнутися й на кого рівнятися.