Цього разу гостем нашого рентген-кабінету став Андрій Микитин, який про намір кандидувати на посаду голови Івано-Франківська оголосив минулого тижня.

«Політична біографія» Андрія Микитина суперечлива. З одного боку, існує Микитин у версії самого Микитина, а з іншого - Микитин такий, яким його бачать колишні соратники та знайомі. І ці версії дуже різняться...

Є Микитин, який любить популярність, славу, плекає постійну увагу до своєї персони. А є - голова благодійної християнської організації, який допомагає хворим і упослідженим, пише книги. Спробуємо подолати це «роздвоєння особистості» у сприйнятті кандидата на посаду міського голови.

З самого початку...

«В 1990 р. я пішов на революцію... і з того часу ще не повернувся. Я повалив Радянський Союз. Ще в 1982 р. я надрукував газету в школі про Степана Бандеру. Круць, Шкутяк були в компартії, а я боровся з комуністичною партією від шкільної лавки. Був на «граніті» (маю фотографію), голодував, проповідував українські символи... Заснував «Молодь Христові», клуб українських дітей «Соколята» - так розповідає про початок своєї політичної кар'єри Микитин.

Втім, за іншими свідченнями, Микитин участі у згадуваній революції не брав й не голодував. Принаймні учасники голодування «на граніті», яких від нашого краю було не так і багато, нашого героя чомусь не пригадують.

Як би там не було, Андрій Микитин, закинувши свій перший фах фельдшера, справді поринув у громадську діяльність. Як представник «Української Молоді Христові», він намагається співпрацювати із популярним на той час «Студентським Братством», хоча його членом він і не був.

З 1992 р. в житті Микитина з'являється «Карітас» та настоятель Катедрального собору владика Сімкайло. Владика в кар'єрі Микитина відіграв одну з визначальних ролей.

Починалося все із місій допомоги потребуючим, які тоді організовували німці. Микитин залучається туди перекладачем. Однак вже незабаром німецька сторона починає висувати різноманітні претензії, зокрема й щодо розподілу продуктів, певних фінансових оборудок. Згодом проект зупиняють.

Після навчання у США Андрій Микитин на запрошення отця Сімкайла в 1994 р. долучається до організації «Любов і Милосердя» (пізніше «Карітас»). Працює там перекладачем з англійської. Однак у 1998 р. знову виникають непорозуміння з австрійськими партнерами щодо використання фінансів. Але претензій до Микитина - жодних. Австрійці навіть доручають йому особисто створити окрему організацію з власним рахунком для прозорої діяльності. Так і з'явилася БХФ «Солідарність», яку наш кандидат очолює й до сьогодні.

Стосунки Микитина із Сімкайлом, натомість, псуються. Нинішній кандидат каже, що конфлікт виник через «Солідарність». Але є й інша думка: Сімкайло, віддавши Микитину «Солідарність», дуже розчарувався у своєму протеже, вважаючи, що той вчинив із ним не по-партнерськи.

У тому ж 1998 р. Андрій Микитин стає депутатом міської ради. Його обранню сприяло не лише висування у «рідному» окрузі й участь у благодійних проектах. Були й інші чинники.

Ще в 1996 р. за ініціативи місцевої інтелігенції та «Студентського Братства» виникає ГО «Наше Місто». Будучи у доволі хороших стосунках з його засновником - відомим науковцем і краєзнавцем Володимиром Полєком, активну участь у діяльності організації бере й Микитин.

«Братчики», а згодом і «Наше Місто» підтримують Зіновія Шкутяка на посаду міського голови. Шкутяк - ще одна знакова особистість у житті Микитина. Спочатку Микитин його підтримував «як альтернативу націоналісту Боровичу».

Однак згодом, вже в якості голови фракції «Наше Місто» в міській раді, Микитин починає з Шкутяком конфліктувати. Чи то через церкву, з якою в Шкутяка завжди були добрі стосунки, а в Микитина на той час навпаки... Чи то, як натякають злі язики, через претензії Микитина на певні приміщення.

У 2002 р. їх стосунки наче налагоджуються. Шкутяк вдруге стає мером, Микитин, який частенько з'являвся в його штабі, - депутатом. Однак примирення тривало недовго: Микитин заявляє про незгоду з політикою мера і переходить до нього в опозицію. У міському політичному середовищі нерідко іронізували з Микитина за «опозицію заради опозиції». В результаті Микитин мало не став чи не єдиним за історію міста депутатом, проти якого розпочали збір підписів за відкликання. Врешті-решт, нашому герою все вдалося виставити як «репресії» супроти своєї особи.

В тому ж таки 2002 р. Микитин очолив ГО «Наше Місто», чому посприяв Володимир Полєк, який, як зазначає Микитин, «призначив його виконавчим директором».

На мера у 2006 р. Микитин, вважаючи, що повинен бути єдиний кандидат від опозиції, не йде. Він відмовляється від боротьби на користь Анушкевичуса, в якого тоді був високий рейтинг. Микитин не стає навіть депутатом, хоча й балотувався.

Однак, з новим мером у Микитина також не склалося... Чим саме не вгодив своєму прихильнику Віктор Анушкевичус, невідомо, але Микитин розпочинає планомірну й щораз гострішу критику мера. «Я в опозиції до влади, яка не є Божа», - туманно пояснює свою позицію сам Микитин.

Схоже, тепер теолог за другою освітою Микитин вирішив усунути «небожу владу» з Франківська остаточно - і пішов на вибори. Які чинники з минулого кандидата позначаться на його результаті?

Микитин і церква

З УГКЦ в Микитина спершу все складалося щонайкраще. Він бере участь в «Українській Молоді Христові», долучається до різноманітних благодійних місій під егідою УГКЦ, влаштовується за сприяння Сімкайла в «Любові і Милосерді». В 1995 р. отримує освіту богослова та викладача релігієзнавства в Івано-Франківському Теологічному інституті.

Однак вже незабаром Микитин звинувачує церкву у корупції, «брутальному підкупі релігійних вождів колишніми комуняками», ворогує з Сімкайлом.

Врешті-решт, наш персонаж переходить у протестантизм і стає віруючим консервативної протестантської конфесії.

Любов по-американськи

Протестантизм у США доволі популярний. А Микитин любить та ідеалізує все американське.

Але в разі перемоги на виборах в Америку Микитин не збирається. Зате обіцяє, що Америка приїде до нас. Першим заступником мера Микитина, за його словами, стане американський юрист зі штату Колорадо.

Кандидат запевняє, що по закордонах, на відміну від нинішньої влади, роз'їжджати не буде. Свого часу він помандрував вдосталь - Англія, Канада, Польща, Росія, США, Таїланд. В основному це були мандрівки в рамках різноманітних гуманітарних семінарів та конференцій.

«Солідарність»

Микитин не втомлюється наголошувати, що його благодійний християнський фонд залишений напризволяще місцевою владою. «Солідарність» фінансується виключно завдяки приватним пожертвуванням та всіляким грантам. Микитин налагодив тісну співпрацю з різноманітними іноземними організаціями, які й фінансують фонд.

«Солідарність» займається проблемами ВІЛ-інфікованих, хворих на СНІД, наркоманів, алкоголіків, колишніх ув'язнених, гомосексуалістів. Свого часу в ЗМІ навіть з'явилася інформація про створення під егідою фонду товариства ЛГБТ (лесбіянок, геїв, бісексуалів та трансвеститів).

Втім, «Солідарність» - це клуб не лише для знедолених. У рамках фонду працює й елітний сімейний клуб. Це об'єднання заможних батьків, в якому, тим не менше, знаходиться місце й для потребуючих дітей. Микитин планує згодом перетворити клуб на дитячий садочок, далі - на школу.

Quo Vadis

«Вибори будуть такими ж брудними, як і всі...Народ ведеться на лохотрони, яких, безумовно, буде багато», - переконаний Микитин. Що запропонує кандидат, наразі достеменно невідомо, однак головним гаслом Микитина у виборчій кампанії буде «Допомогти людині». Очевидно, що кандидат намагатиметься в першу чергу акцентувати увагу виборця на благодійній діяльності, що ведеться в рамках «Солідарності».

Особи, з якими працює Микитин у фонді, поряд із тими, хто розчарувався у всіх, певно, і стануть базовим електоратом кандидата. За певних обставин та в разі відповідної риторики Микитин міг би спробувати заручитися підтримкою представників протестантських релігійних громад. Однак особливої активності в цьому напрямку ще не простежується. Та й у протестантському середовищі Микитин не такий популярний, як, скажімо, київський голова Черновецький, з яким наш кандидат дещо таки схожий. Розраховує ж Микитин, як сам каже, «на електорат, який дасть йому Бог. Бог вкладає в його серце свою волю, і він голосує».

«По-пастирськи» Микитин оцінює й відомих в області осіб: «Вишиванюк - вічний компроміс в одному екземплярі; Ткач та Анушкевичус свій час мали, але змарнували; Круць - дядько сам добрий, але боїться людей; Шкутяка простив, але його до влади не можна пускати - хай піде на відпочинок, помолиться в тишині».

Рейтинг Микитина наразі мінімальний. Попри невисокі шанси на перемогу, не можна заперечити, що Микитин таки вплине на кампанію. Відданих за нього голосів можуть не дорахуватися деякі більш прохідні кандидати.

В цілому, участь Микитина у кампанії можна, в першу чергу, розцінювати як ще одну спробу «засяяти» на політичному горизонті, нагадати про «Наше Місто» й завдяки цьому повернутися в міську раду. Огульна критика Микитином Анушкевичуса зіграє на руку іншим опонентам чинного міського голови. Втім, можна не сумніватися, що Андрій Микитин опиниться в опозиції й до майбутнього мера, хто б ним не став.

Галицький кореспондент