...Минулої п’ятниці, десь о половині сьомої години ранку п. Наталія, вахтер Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК (УДКТі агротранс), що на вулиці Незалежності, 46 в Івано-Франківську, востаннє перед завершенням нічного чергування обходила п’ятиповерхову будівлю і саме почала спускатися з четвертого поверху, коли почула сильний стукіт у парадні двері установи. Поки жінка добігла до низу, то побачила, що вхідні двері, які вона ще звечора зачинила на замок, відчинилися і у фойє ринуло щонайменше семеро невідомих осіб у цивільному. Хтось з них обірвав дроти й забрав службовий телефон у невеликій кабінці вахтерів, а інші почали зламувати замки на дверях, що вели до приміщень інституту тут же, на першому поверсі.

Перелякана вахтер, яка звикла до тихих нічних чергувань у спокійному Івано-Франківську, вже зі свого «мобільного» зателефонувала синові і попросила його викликати міліцію, а тоді — в. о. директора УДКТі агротрансу Л. Яцків.

Згодом, коли місце події «відпрацює» слідчо-оперативна група міліції, працівники якої зняли відбитки пальців та ретельно задокументували, в тому числі й на фотографіях, зламані замки на дверях, а також прибудуть сюди ще люди в одностроях та зі зброєю — зі спецпідрозділу «Грифон», який забезпечує охорону судів, начальник відділу оренди регіонального відділення Фонду держмайна України (РВ ФДМУ) й підтягнеться преса, стане відомо, що до кабінетів інституту ще до початку робочого дня у, м’яко кажучи, незвичний спосіб зробили спробу пройти працівники Івано-Франківського окружного адміністративного суду, котрі з 14 липня ц. р. є орендарями цих та інших кабінетів на, зауважимо, цілком законних, як ми розуміємо, підставах.

Що ж трапилося? Відповідь на це запитання наші кореспонденти спробували отримати у представників УДКТіагротрансу, суду та РВ ФДМУ. 

Злагода заблукала у мікротрикутнику

Василь Остапович, заступник директора УДКТі агротрансу:

— Почати варто, мабуть, з того, що Міністерство аграрної політики України не так давно надало РВ ФДМУ дозвіл укласти з Івано-Франківським окружним адміністративним судом договір оренди вільних приміщень в будинку інституту. Зі свого боку, ми чекали на копію цього документа, який, до речі, й досі не отримали. Річ у тім, що у ньому, наскільки нам відомо, не обумовлено ні загальну площу кабінетів, які дозволено здати в оренду, ні їх конкретне розташування на поверхах. Тим часом, керівництво РВ ФДМУ вирішило підписати з керівництвом суду двосторонній договір оренди без погодження з нами, тобто балансоутримувачами будівлі. А суд вирішив забрати надані кабінети. Хоча, на наше переконання, такі речі без відома балансоутримувачів не робляться. З ними погоджуються площа, поверхи й інші деталі. Є певний відповідний перелік документів, пов’язаних з передачею майна однієї установи іншій у користування.

Але цього не було дотримано. А минулого тижня вранці, ще до початку робочого дня, працівники суду захопили частину наших приміщень, що на першому поверсі, зламавши двері, точніше, троє дверей. Слідчо-оперативна група міліції, яка прибула на місце події за викликом нашого вахтера, все задокументувала й опечатала приміщення. Але тут прибули працівники суду. Викликавши спецпідрозділ «Грифон», який охороняє суди, та представника РВ ФДМУ, вони домоглися того, що оперативники зняли наклеєні ними паперові стрічки з печатками і впустили їх до приміщення. Ще й склали на мене прокол про притягнення до адміністративної відповідальності за порушення порядку. 
Представники Івано-Франківського окружного адміністративного суду, ввійшовши до приміщення і встановивши біля дверей свою вивіску, вважають, що воно вже їхнє. Але 30 липня ми отримали листа за підписом заступника міністра аграрної політики Є. Тригубенка. У ньому він інформує про те, що міністерство звернулося до РВ ФДМУ з проханням внести зміни до договору оренди, укладеного з судом, зокрема в частині зменшення площ, які передають в оренду, до 300 квадратних метрів корисної площі. На закінчення він звертається до в. о. директора інституту Л. Яцків з прямою вказівкою: «ѕзобов’язую Вас не підписувати акт приймання-передачі орендарю та не передавати йому визначені договором площі».

У нас справді є вільні площі і ми готові надати їх суду, окрім якраз кабінетів на першому поверсі, що потрібні самому інституту для власного розвитку. Ми саме готуємо документи для реєстрації відокремленого підрозділу, який займатиметься торгівлею, виставками тощо. І на цих площах планували розмістити виставкову залу, що стає неможливим після їх захоплення працівниками суду. Також у нас є рішення загальних зборів, яким трудовий колектив зобов’язує адміністрацію не віддавати в оренду приміщення інституту.
На закінчення повинен зазначити, що після інциденту зі зламом дверей нам довелося викликати «швидку» нашій працівниці, яка охороняла будівлю. Вона й дотепер не відійшла від шоку. І якщо мені інкримінують адміністративне порушення, бо начебто я щось порушив на нашій території, то як кваліфікувати дії окружного суду, коли нападають на охорону і ламають двері до будинку в неробочий час?

- Василю Васильовичу, Івано-Франківськ — мале місто, а ваша установа, РВ ФДМУ і окружний адміністративний суд — мікротрикутник, який за якусь годину можна обійти пішки. То чи не можна було в ньому домовитися і дійти згоди, не вдаючись до таких екзальтованих речей, як виламування дверей, екстреного виклику слідчо-оперативної групи та залучення спецпідрозділу «Грифон»?

— Попередні спроби досягти згоди робилися з боку облдержадміністрації. Зокрема, у першого заступника голови облдержадміністрації В. Плавюка відбулося декілька нарад з участю представників суду, РВ ФДМУ і Л. Яцків. Домовитися вони не змогли, бо суд хотів ті площі, яких у нас нема. Якщо загалом у будівлі є десь 2,4 тисячі квадратних метрів корисної площі, то суду потрібно було близько півтори тисячі (в інституті частину площ вже орендують Держказначейство, Державна інспекція з захисту рослин та департамент Державної податкової адміністрації — ред.). Тобто це треба знищити інститут і віддати всі площі суду. Ми про це неодноразово вказували у тих довідках, які надавали РВ ФДМУ. До речі, якраз на 30 липня, тобто на п’ятницю, ми планували зустріч із керівництвом окружного адміністративного суду з участю інших орендарів. І хотіли запропонувати зробити відповідні переміщення з тим, щоб віддати суду цілий поверх. Але в зв’язку з тим, що вони ще до початку робочого дня захопили 400 квадратних метрів площі на першому поверсі і вважають, що це правильно, то ця зустріч не відбулася.

Мені здається, що цей конфлікт мав би вирішуватися виключно в рамках цивільно-правових відносин. Якщо ми з чимось не погоджуємося чи вони з чимось не погоджуються, то йдемо до суду. Суд ухвалює рішення і ми його виконуємо. Тому те, чому тут замішані підрозділи міліції, люди зі зброєю, я цього не розумію, хоч мене розстріляйте...

І ще штрих: до 1991 року УДКТі агротранс був одним із провідних аналогічних інститутів і безпосередньо підпорядковувався міністерству сільського господарства СРСР. А самий будинок, що навпроти кінотеатру «Космос», його працівники звели господарським способом за рахунок власних прибутків. Коли ж постала незалежна Україна, вони на загальних зборах прийняли рішення перейти у підпорядкування Міністерства агропромислової політики, хоча, як зазначає В. Остапович, могли піти й шляхом приватизації. «Але ми хотіли зберегти інститут для нащадків, щоб він розвивався і люди мали куди йти на роботу. Та як бачимо, маємо іншу ситуацію», — з гіркотою завершив він.

«...А це вже — кримінальна справа»

Володимир Когутяк, заступник начальника регіонального відділення Фонду державного майна України в області, в інтерв’ю нашому кореспондентові розповів, що вже з початку створення Івано-Франківський окружний адміністративний суд працював у приміщеннях, розташованих на вулиці Шевченка, які орендував у приватної особи. Попри те, що і Указ Президента про створення адміністративних судів, і декілька протокольних доручень уряду зобов’язували обласні органи виконавчої влади забезпечити суддів належними службовими приміщеннями якраз у будівлях, що належать до державної власності, оскільки державне майно має використовуватися передусім для потреб державних установ та організацій. А вже його надлишок можуть орендувати приватні структури. Зрештою, справа дійшла до того, що наш суд залишився єдиним в Україні, який немає такого приміщення.

У пошуках власного, образно кажучи, даху над головою керівництво суду зверталося, як зазначив В. Когутяк, до всіх, у тому числі й до РВ ФДМУ. «З тих даних, які мали, ми бачили, що для суду, який мав би бути розміщений компактно, щоб ні суддям, ні людям, які приходять до них зі своїми зверненнями, не довелося бігати поверхами, найбільш придатними є вільні площі в УДКТі агротрансі, що на вулиці Незалежності, 46, — зазначає Володимир Богданович. — і коли в лютому ми отримали офіційне звернення суду з проханням укласти договір оренди приміщень Українського державного конструкторсько-технологічного інституту транспорту АПК та всі необхідні для цього документи, ми підготували проект договору і надіслали його Міністерству агропромислової політики для отримання відповідного дозволу».

Втім, тоді керівництво відомства відмовило, мотивуючи це тим, що в Івано-Франківську є інші установи, що потребують приміщень. Зокрема, представництво НАК «Агролізинг». І на тому етапі це питання було вичерпано. «Наприкінці червня, — продовжує заступник начальника РВ ФДМУ, — ми отримали від державної судової адміністрації лист-звернення з проханням укласти з судом договір оренди вільних приміщень інституту і до нього додавався дозвіл за підписом заступника міністра Є. Тригубенка». В. Когутяк при цьому наголошує на двох дуже важливих моментах. По-перше, в цьому випадку регіональне відділення не могло, навіть якщо б комусь захотілося, не укласти договір оренди, оскільки таку відмову потрібно було б аргументувати. А в Законі «Про оренду державного та комунального майна» чітко виписано обставини, за яких можна відмовити потенційному орендареві. І жодної з них у цьому випадку немає. Таким чином, працівників РВ ФДМУ легко можна було б подати до суду. «і це кримінальна справа», — зазначає він. По-друге, закон передбачає, що для укладення договору оренди потрібний лише дозвіл міністерства чи іншого центрального органу, в управлінні якого перебуває державне майно. і не передбачає додаткових погоджень або отримання згоди від керівництва чи трудового колективу балансоутримувача. Затверджений Мін’юстом типовий договір оренди державного майна передбачає лише дві сторони угоди — орендодавця і орендаря. У нашому випадку РВ ФДМУ і суд. «Мені здається, що представники УДКТі агротрансу не хочуть вникати в юридичні тонкощі чи, можливо, сприймати їх реалії попри те, що ми неодноразово намагалися їм роз’яснити їх», — зазначає В. Когутяк.
Отож після отримання з міністерства дозволу залишилися, так би мовити, лише практичні деталі. «На одній з останніх нарад у першого заступника голови облдержадміністрації  В. Плавюка за участі всіх зацікавлених сторін ми отримали протокольне доручення безпосередньо на місці оглянути вільні приміщення і завершити укладання з судом договору оренди, — продовжує розповідь Володимир Григорович. — Коли наступного дня ми прийшли до інституту, то його представники нам усе показали: «Ось ці кабінети вільні і ось ці...». Проте наприкінці відмовилися будь-що підписувати. Ми описали всі вільні кабінети. І 14 липня уклали договір оренди між регіональним відділенням ФДМУ та Івано-Франківським окружним адміністративним судом, згідно з яким адміністративному суду передано в оренду державне нерухоме майно — приміщення площею 1 129,7 квадратних метра терміном на два роки і 11 місяців. «Єдине, що прикро, що ці приміщення розкидані по всіх п’яти поверхах будівлі. Пропозиція з нашого боку і насамперед з боку суду надати можливість компактного розміщення, на жаль, не знайшла відповідної підтримки з боку керівництва інституту, — зауважує Когутяк. — Хоча на нарадах у першого заступника голови облдержадміністрації Л. Яцків начебто погоджувалася з усім, але насправді керівництво інституту не йшло на жодні компроміси, не хотіло перегрупувати свої підрозділи так, щоб передати суду, скажімо, перший-другий чи другий і третій поверхи. Можливо, сподівалися, що все якось владнається або ж суд знайде інше приміщенняѕ Мені важко сказати напевно. Але вже навіть після підписання договору все робилося, щоб не передати суду визначені в ньому кабінети. Під різними приводами. і так тривало півмісяця...».

Наразі, наголошує він, є договір, який укладено за всіма вимогами законодавства, він чинний і, відповідно, суд на цілком законних підставах має право вільно користуватися переданими йому в оренду приміщеннями.

«Приміщення інституту — не приватна власність»

Петро Черепій, голова Івано-Франківського окружного адміністративного суду:

— Мова про те, що приміщення на вулиці Шевченка, в якому наразі розташований Івано-Франківський окружний адміністративний суд, не забезпечує нормальних умов для здійснення правосуддя. По-перше, ми його орендуємо у приватної структури. По-друге, воно давно вже стало для нас затісне. На нинішній день колектив складається з 19 суддів та 86 працівників апарату. Тому як керівник установи я вже давно, коли ще головою нашої ОДА був Роман Ткач, почав шукати можливості розширення приміщення для суду. Неодноразово звертався з цього приводу до владних структур, до інших установ та організацій, до компетенції яких входило вирішення цього питання.

Чому зупинилися на інституті, бо там виявилися вільні площі — півтори тисячі квадратних метрів. Свого часу тут була розташована філія одного з банків. Це підтвердило обстеження, проведене регіональним відділенням Фонду державного майна України в області. Адже приміщення інституту не є приватною власністю, воно належить державі.

З цього приводу я знову звернувся вже до нинішньої влади. І 22 квітня цього року на адресу міністра аграрної політики України надійшло звернення голови ОДА Михайла Вишиванюка та голови обласної ради Ігоря Олійника щодо можливості надання нам в оренду вільних площ у приміщенні інституту. 29 червня надійшла відповідь за підписом заступника міністра Є. Тригубенка про те, що міністерство погоджується з передачею нам в оренду тих площ. Вона була адресована головам ОДА та обласної ради.

Водночас я ще особисто звертався з проханням у сприянні вирішення нашого питання, зокрема до народного депутата Романа Ткача. І 2 липня на адресу Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшла чергова відповідь за підписом того ж заступника міністра про те, що, розглянувши звернення народного депутата України Романа Ткача, міністерство не заперечує проти передачі в оренду суду вільних площ інституту. На підставі цих та інших документів регіональне відділення Фонду державного майна в області підготувало договір оренди, який ми з ним підписали 14 липня.

Зауважу, що цьому передували неодноразові наради у першого заступника голови ОДА Василя Плавюка, де, крім представників влади, фонду Держмайна, нас, було присутнє й керівництво інституту. Воно, до речі, не мало великого бажання пускати нас до приміщення. Проте врешті-решт на останній нараді, яка відбулася тижнів два тому, директор сказала, що, мовляв, приходьте з понеділка і займайте свої площі.

Та коли у визначений день наші служби прийшли туди, то з’ясувалося, що директор пішла у відпустку. Її обов’язки виконував громадянин В. Остапович, який представився заступником директора. Працівників суду зустрів криками, нецензурною лайкою і навіть погрозами.