Інформація про те, що в квітні наступного року уряд має намір ще раз на 50 відсотків підвищити ціну на газ для населення, а до завершення ще цього року прийняти закон, за яким передбачити поетапне підвищення пенсійного віку для жінок до 60 років, прозвучала, як грім серед ясного неба. Ні, звичайно, про існування таких вимог з боку Міжнародного валютного фонду, які він постійно нав'язував українському урядові, чули всі, але до останнього часу сподівались, що цього якось вдасться уникнути. А ще ж відіграли свою роль «колискові» від україн­ських політиків, які перебувають у перманентному стані підготовки до майбутніх виборів. Тож ми вирі­шили поцікавитись, як ставляться до таких новацій, які нині виглядають надзвичайно реальними, депута­ти різних фракцій Івано-Франківської обласної ради

Юрій РОМАНЮК, депутат об­ласної ради, го­лова фракції «БЮТ» в облраді:

—        Оприлюд­нення меморанду­му нинішньої укра­їнської влади з Міжнародним валютним фондом, умо­вою якого на отримання Україною по­зики в 15,5 млрд. доларів є підняття ціни на газ для населення вже з 1 сер­пня, виявилося незакінченою історією. Уже з квітня 2011 року настане черго­ве зростання ціни на газ ще на 50 %. І так триватиме кожних півроку доти, допоки вартість газу для народу не зрівняється з ринковою ціною.

Але біда, як відомо, не приходить одна. В меморандумі між «рятівниками нації» Януковичем—Азаровим та МВФ зазначено зобов'язання правлячого режиму в Україні ще цього року розпо­чати й підвищення пенсійного стажу та пенсійного віку для жінок.

Ось такою є плата виборців Донба­су (понад 90 %) і Прикарпаття (менше 8 %) за підтримку президентства Януковича, який обіцяв своїм виборцям манну небесну у разі своєї перемоги на виборах, а після підписання квітневої угоди про продовження базування ЧФ ВМС РФ у Криму до 2042 року ще й запевнював українців у здешевленні вар­тості газу для України на ЗО %.

Віталій ПЕРЕВІЗНИК, заступ­ник голови депу­татської фракції «Наша Україна» в обласній раді:

—        Наразі у мене двояке став­лення як до наступ­них кроків уряду, який, як стало відомо, погодився на вимоги МВФ і має намір з 1 січня 2011 року підвищити пенсійний вік для жінок, а з 1 квітня ще раз підня­ти ціни на природний газ для населення на 50 відсотків, так ідо, можливо, над­міру емоційної, але поверхової і тому не­продуктивної реакції в суспільстві на ці рішення. Хоча особисто не підтримую таке «просте» розв'язання проблем, з якими зіткнувся уряд. Попри те, що Ка­бінет Міністрів посилається на отрима­ну в спадок вкрай складну ситуацію в економіці та в соціальній сфері, все ж урядовці мали б думати не тільки про те у кого позичити, а й як заробити гроші. Та головне, на мій погляд, — ми нареш­ті мусимо визначитися, якою дорогою хочемо йти. ..І це має бути першим кро­ком. Тобто, або ми працюємо, збираємо­ся з силами і проводимо ефективні та швидкі реформи, що реально приведуть українців до заможного життя, або ж ру­хаємося старим, «совєтським» шляхом. І позичаємо у Міжнародного валютного фонду астрономічні суми виключно для того, щоб залатати чергові «дірки» у бюджеті чи в Пенсійному фонді. Я під­тримую перший вибір, але категорично проти другого варіанту, де в кінці туне­лю нам світить лише катастрофічна бор­гова яма й безпросвітні злидні для бага­тьох співвітчизників.

Крізь призму цього, як на мій погляд, найважливішого рішення, визначаюся і щодо підняття планки пенсійного віку. Це непросте питання. З одного боку, нам хотілося б, щоб у цій дуже вразливій сфері нічого не змінювалося. Але з дру­гого — бачимо, що тисячі співвітчизни­ків, досягнувши пенсійного віку, продов­жують працювати, якщо є така можли­вість, у своїх колективах або ж знахо­дять нову роботу. Розумію, що частина пенсіонерів це вимушена робити через мізерні пенсії. Вони не забезпечують гід­ного життя. Взагалі, якщо говорити про підвищення пенсійного віку для жінок, то, на моє тверде переконання, ми мали б ставити питання взагалі по-іншому. Зокрема, про можливість для чоловіків заробляти стільки, щоб утримувати сім'ю. Тоді жінки могли б вільно обира­ти — працювати їм чи ростити і вихову­вати дітей. Але щоб докорінно змінити цю ситуацію, знову ж таки мусимо по­вернутися до початку і визначитися, який шлях обираємо. Для себе — сьо­годні, для дітей і онуків—завтра. І тоді, на мій погляд, все стане на свої місця і влада, й громади разом ітимуть одним шляхом у злагоді.

Взагалі, якщо дещо відійти від кон­кретики, то, міркую, українцям нарешті час порозумнішати, перестати легко купуватися й почати йти власним шля­хом. Не беруся судити, яким він має бути, але точно не «совєтським». Бо ми бачи­мо, що Західна Європа будує собі зону «комфортєвросоюз» і, за великим ра­хунком, їй байдуже до України, її проб­лем чи бід, а тим паче інтересів. Хоча Європу можна зрозуміти. Бо якщо бага­тьом нашим громадянам байдуже, що робиться у власній державі, то чому вона має дбати про Україну. Щодо МВФ, то ми повинні розуміти: це банк, нехай і специфічний, але попри це установа, котра заробляє гроші. Тому владні інсти­туції повинні діяти відповідно до інтере­сів українських громадян.

Олександр СИЧ, депутат Іва­но-Франківської обласної ради, голова ІФОО ВО «Свобода», фрак­ція «Національ­ний вибір»:

—   Ще підпису­ючи «харківські угоди», влада в особі Президента Януковича, Верховної Ради та чільників Партії регіонів обіцяла зни­зити ціни на газ. Як бачимо, все стало­ся навпаки — ціни на газ зросли. Також, коли підписували угоди з МВФ, нам обі­цяли, що в соціальному аспекті це не торкнеться простого населення. Й попри те, що ціни на газ зростають, послідов­но знищують вітчизняну газодобувну промисловість. Наприклад, Надвірнянському НГДУ не видають ліцензії на роз­робку і видобуток газу у Микуличинському і Берегометському родовищах.

Що це все означає? Передусім чіт­ко вказує на проблему, яка нині най­більше турбує українську політику — проблему безвідповідальності. Очевидно, слід нагадати, що коли Янукович і ПР були в опозиції, то вони за анало­гічні дії критикували уряд Тимошенко — і за співпрацю з МВФ, і за позики, і за підвищення ціни на газ... Тепер вони, перебуваючи при владі, роблять абсо­лютно те саме. Це такий собі своєрід­ний політичний театр абсурду. На сьо­годні уряд Азарова робить усе те, що робив уряд Тимошенко. Отже, існує проблема безвідповідальності, яка просто роз'їдає українську політику. Виходить так, що, йдучи на вибори, представники тих чи інших партій прос­то розкидаються політичними гаслами, а прийшовши до влади, навіть і не ду­мають виконувати задеклароване. Під час виборчої президентської кампанії Янукович обіцяв поліпшити життя вже сьогодні. Насправді, підписуючи «хар­ківські угоди», Янукович одним пострілом убив трьох зайців для Кремля. «За­єць» перший — на 25 років продовже­но перебування російського Чорномор­ського флоту на українській території, що означає зниження військової безпе­ки України. «Заєць» другий — українську економіку підпорядковують росій­ській і практично знищують; отже, руй­нується економічна база незалежнос­ті. «Заєць» третій — втрачається соці­альна безпека українців, яких постав­лено в умови виживання і які не мають часу міркувати, заглиблюватися в те, що і як відбувається та наскільки там уряд діє сьогодні в інтересах сусідньої держави, яка вимагає повернути нас у постколоніальний фарватер. Янукович, міцно прив'язуючи нині Україну до кремлівсько-імперського воза, нищить національну економіку, робить так, щоб це стало необоротним.

Якщо пов'язати збільшення ціни на газ і зменшення видобутку українсько­го газу з підвищенням пенсійного віку для жінок, то постає питання про ціле­спрямоване винищення української на­ції. Світові валютні структури вимага­ють від нас світових цін, і це при тому, що наші доходи перебувають на афри­канському рівні, а їхні — в рази більші. Не можна оплачувати послуги за світо­вими цінами, коли отримуєш мізерну зарплатню.

Василь ГОЛОВЧАК, депу­тат Івано-Фран­ківської обласної ради, голова фракції УНП:

—        Вважаю, що пенсійний вік насе­лення мав би бути взаємопов'язаний із середньою трива­лістю життя. Як відомо, у нас одні із найнижчих показників щодо тривалості життя, отож мала б бути відповідна кореляція. Підвищувати пенсійний вік і не враховувати такі показники, як на мене, все ж таки помилково. У нашому випадку люди мали б іти швидше на пенсію. Якщо підніматимемо пенсійний поріг, то можемо створити таку ситуа­цію, що в країні майже не залишиться пенсіонерів. Українці не доживають до такого віку, як їхні ровесники за кордо­ном.

Як відомо, Україна добуває 22млрд. кубічних метрів газу, собівар­тість якого в середньому не 360$, як ми закуповуємо, а 360 грн. І якщо на­селення забезпечити вітчизняним га­зом, то питання щодо підвищення ціни, схоже, не повинно виникати. Ми може­мо користуватися газом власного ви­добутку, який маємо в достатній кіль­кості. Таким чином, гадаю, це питан­ня може бути врегульовано з огляду на собівартість українського газу у зовсім іншій площині.

P.S. Ми також намагались отримати коментар від представників фракції «Відродження Прикарпаття», але з об'єктивних причин цього не вдалося. Щоправда, ми не звертались до депутатів облради М. Вишиванюка чи Я. Шинкарука, однак, з огляду на те, що вони нині займають посади у виконавчій владі, їхню реакцію на урядові зобов'язання передбачити неважко.