Дерибан землі в багатьох селах Прикарпаття став уже просто традицією. Найчастіше на земельні махінації спокушаються війти й депутати сільрад, які сусідять з обласним центром. Причина очевидна - тут ціна ара вимірюється тисячами зелених купюр.

Ціниться земля і в Підпечерах Тисменицького району. За кілька років сільська влада направо і наліво розбазарила всі землі запасу. «Вільної землі нема ні грама", - нарікає сільський голова Ярослав Клейнота. Тому на сорокову сесію обласної ради вже вдруге був винесений проект рішення про розширення меж села Підпечери. І вдруге затія провалилася. Чи буде третя спроба й для кого це робиться?

Хтось з кимось не встиг домовитися

Як розповідають селяни, підпечерівський голова Ярослав Клейнота, щойно прийшовши до влади, взявся роздавати землю направо й наліво. Разом із депутатами він роздав понад 200 планів на відведення земельних ділянок. Корінні мешканці скаржаться, що по гектару землі отримали навіть чужі для села особи. Проте з часом вільні ділянки у селі закінчилися, а в сільраді так і залишилося понад 400 незадоволених заяв селян. Та й апетит війт, певно, не вгамував. Звідси й виникла ідея розширити село на 321,1 га.

На одній із цьогорічних сесій облради питання про розширення Підпечер зняли з порядку денного на доопрацювання. Минулого тижня на сорокову сесію знову винесли цей проект рішення. Однак площу земельних ділянок, які планували включити в межі села, компромісно зменшили до 125 га. Але й такий варіант депутати не підтримали. Після голосування деякі обранці між собою перемовлялися, що, мовляв, про такі речі слід домовлятися до сесії. Що ж, така практика відома. Зазвичай, вона застосовується, коли мова йде про бізнесові інтереси. Але ж сільська влада аргументує розширення потребами громади.

Утрималася від голосування за проект і фракція УНП. Її голова, який очолює екологічну комісію в облраді, Василь Головчак, підозрює, що долучені землі хочуть включити в межі села для того, щоб змінити цільове призначення і віддати певним особам під забудову. Він пояснює, що території, за рахунок яких хочуть збільшити площу села, раніше належали Інституту хрестоцвітих культур Аграрної академії наук України і наразі мають статус меліорованих. "Зміна цільового призначення вимагає перш за все списання меліорації. Це дуже клопітка процедура, - пояснює Головчак. - Списання затверджується у Держкомземі, Міністерстві аграрної політики і Держводгоспі. Тільки після цього можуть списатися меліоровані землі. А вилучення особливо цінних земель за ст. 151 Земельного кодексу України дозволяється тільки за погодженням Верховної Ради".

Насторожило голову екологічної комісії і те, що частина земель за межами села вже приватизована. "У кожен гектар цих земель вкладений мільйон радянських рублів. Навіть якщо їх роздали людям - нехай ґаздують. Забудовувати такі землі - неправильно", - каже він.

Сумнівна приватизація

Голова сільської ради Підпечер Ярослав Клейнота переконує, що розширення села передбачено генпланом населеного пункту, на який сільрада потратила приблизно 200 тис. грн. Крім того, щороку село переживає паводки, лише цього року затопило 35 сільських угідь. Люди, мовляв, потерпають, і треба їх переселяти. Переконував війт, що деякі землі можна забудувати, інші відвести під ведення сільського господарства. Отож, за його словами, облрада - це найбезвідповідальніший орган, який нехтує інтересами селян.

Слово за словом - і голова сільради обмовився, що 40 зі 125 га за межами села справді вже приватизовані. Проте переконує, що сільрада ніякого відношення до того не має. Адже землею за межами села розпоряджається Тисменицька райдержадміністрація. "Ця земля знаходиться за межами населеного пункту, і скільки людей там має ділянки - я не можу сказати. Зразу було 40 людей, потім 15, потім 10. Потім там скупили, продали іншим... Тому і стоїть питання, якби не розпоряджалася сьогодні адміністрація, то сільська рада мала б з того якийсь інтерес. Так за межами населеного пункту все можуть роздати, а про своїх людей також треба дбати», - злукавив, як з'ясувалося пізніше, війт.

Отож, за словами Клейноти, за межами села 65 осіб на підставі рішень голови Тисменицької РДА Іванни Кучер приватизували 40 га землі. Але, як свідчать кадастрові документи, у надзвичайно короткий термін кількість власників землі значно зменшилася. Зокрема, перші 40 людей отримали по 0,5 га за розпорядженням голови РДА №131 від 22 березня 2006 року. Через місяць всі вони вже мали державні акти на право власності. Після того за договорами купівлі-продажу від 6-7 лютого 2007 року 20 га землі перейшли у руки трьох осіб - Марії Андріїв, Анастасії Шутяк, Надії Лєвшакової. Можливо, така ж сама доля і в інших 20 га приватизованої землі.

Бойко сіяти буряки не буде

В кулуарах обласної ради фактичним власником землі у Підпечерах називають депутата Івано-Франківської міської ради від фракції БЮТ, власника ТзОВ "Надія" Мирослава Бойка. Він, до речі, є частим гостем на сесіях сільради, був він помічений і на останній сесії облради, коли розглядали підпечерівське питання. Чутки про причетність Бойка до землі у Підпечерах підтвердив Ярослав Клейнота. «Так, то він все скупив», - проговорився голова, який перед тим казав, що нічого не знає про землю за межами села. Однак визнав, що ім'я Бойка називати не можна, оскільки воно не фігурує в жодних документах. До речі, прізвища Лєвшакова, Шутяк, Андріїв і в документах про відведення десятків гектарів в інших селах біля Франківська - Угринові, Павлівці. Там також громади звинувачують Мирослава Бойка в посяганнях на їхні землі. Навіть поверхові підрахунки свідчать, що Бойко заслуговує на титул найбільшого земельного спекулянта Прикарпаття.

Мабуть, щоб виправдати ласі апетити франківського бізнесмена-латифундиста, Клейнота наголосив, що Бойко є чи не найбільшим інвестором села. Зокрема, за його кошти зроблено освітлення села вартістю 100 тис. грн. встановлена міні-котельня, яка коштує 200 тис. грн., перекрито дах школи, допомагає він і з будівництвом двох церков тощо. Скільки конкретно інвестор вклав у село, голова сільради порахувати не може, але каже, що фінансова допомога надходить постійно. Логічно припустити, що ця допомога - не благодійна. "Ну, звичайно, вигодою стало і виготовлення генерального плану забудови - це також біля 200 тисяч - немалі кошти. Сільська рада є дотаційна, у нас немає грошей", - натякає сільський голова, що інвестор також приклався до виготовлення документа. "За рахунок того, що будівництво почнеться, сільська рада буде мати свої доходи. Власники тих земельних ділянок будуть вирішувати, що з ними робити. Звичайно, що буряки там ніхто садити не буде", - зізнався війт, забувши, що кілька хвилин до того заперечував усяке будівництво на сільськогосподарських землях.

Клейнота збирається просувати питання розширення меж села в облраді наступного скликання. Крім того, користуючись інвестиціями Бойка й обіцяючи задовольнити заяви селян, війт ще й сподівається залишитися на посаді на другий термін.

Де земля?

Якщо ж за межами Підпечер земля роздавалася Тисменицькою РДА, то в межах села вільної землі зовсім не залишилося якраз за каденції Ярослава Клейноти. Понад 200 ділянок під забудову отримали люди рішеннями сесії у 2007-2008 роках. Серед них сам сільський голова, депутати сільської та районної рад, їхні діти, дружини, племінники та інші родичі. Були у списку і люди, які не проживають у селі. Деякі земельні рішення сільська влада від жителів села старанно приховувала. До прикладу, 3 квітня 2008 року сільрада роздала 136 планів під будівництво по 0,08 соток в урочищі Герегова Долина. Люди знали, що там під будівництво відведено 18 га. Не важко підрахувати, що 136 людей отримали землю загальною площею 10,88 га. Де решта? Виявилося, що день перед тим закрита сесія виділила п'ять ділянок площею по 0,48 га мешканцям Івано-Франківська під ведення особистого селянського господарства. Як вони надалі розпорядилися тією землею - наразі невідомо. Так само сільська влада приховує, кому належить решта землі в урочищі Герегова Долина. За такою ж схемою 24 жовтня 2007 року 10 ділянок по 1 га в урочищі Баб'янка перейшли у руки невідомих людей. Таким чином, село втратило, як мінімум, 15 га.

Роздерибанивши всю вільну землю, сільрада посягнула і на людські городи в урочищі Завільша. Приблизно 30 людей понад 15 років обробляли там землі. Відповідно, й звернулися до сільради у 2007 році щодо її приватизації. Натомість сільські депутати прийняли рішення: дозволити користуватися городами ще рік, а потім їх вилучити. Обурені селяни звернулися зі скаргою до районної прокуратури, яка зобов'язала сільраду скасувати це рішення. Знехтувавши протестом прокурора, через три місяці сільські депутати прийняли нове рішення - перевести земельні ділянки, які люди роками обробляли, у землі запасу та збільшити їх за рахунок прилеглого окопу. Проте селяни дізналися про рішення сесії 2008 року, коли знову звернулися до сільради щодо приватизації. Прокуратура знову зобов'язала сільраду скасувати рішення, але свої городи селяни так і не змогли приватизувати до сьогоднішнього дня.

Приховати земельні махінації сільська влада намагалася за допомогою підкупу деяких селян, які скаржилися у прокуратуру та інші інстанції. "До мене прийшли люди від голови сільської ради погодити питання. Мені запропонували: нікуди не звертайтеся, нікуди не пишіть, приходьте у сільраду і отримаєте землю в приватизацію, землю під будівництво", - розповідає жителька Підпечер Ярослава Довженко.

Отож, за правління Клейноти село майже позбулося вільної землі. Що з цього отримала громада? Нічого. Лишилося тільки 400 ображених мешканців, які так і не дочекалися своїх законних 10 соток. В той час як стороннім діставалися гектари й десятки гектарів. Якщо б спродати ці землі з аукціону, а ціна 1 ара сягала 3-4 тис. доларів, сільський бюджет отримав би мільйони гривень. І не було б підстав нарікати на дотаційність.

Тим часом сільський голова заспокоює: "У Підпечерах не буде Буковеля чи Мислівки..." Можна собі уявити, що там буде, якщо обласна рада на одному із наступних засідань таки дозволить розширити село. А буде, як писав класик, так: "Їдеш день - чия земля? Бойкова! Їдеш два - чия земля? Бойкова! Їдеш три - чия земля? Бойкова..."