З початку вересня картопля подорожчала до п’яти гривень за кілограм, тобто її вартість зросла вдвоє порівняно з липнем-серпнем. Наразі ціни на неї утримуються на цьому рівні. Але то доволі хистка рівновага. Бо всі знають, що в Києві, як передають різні телеканали, кілограм «другого хліба» коштує й дев’ять гривень. І ще свіжі в пам’яті деякі безапеляційні заяви українських політиків від агробізнесу про неврожай картоплі та її ймовірний дефіцит.

Нагадаємо, що ціни на «другий хліб» в Україні різко зросли, починаючи від столиці, після того, як наприкінці серпня асоціація «Український клуб аграрного бізнесу» опублікувала свої прогнози щодо зменшення врожаю картоплі на третину від очікуваного через несприятливі погодні умови. Експерти асоціації навіть «передбачили» тоді подорожчання «другого хліба» на 50 відсотків уже до кінця нинішнього року. Підклали дров до вогню і фахівці відомої столичної консалтингової агенції «ААА», котрі висловили припущення, що картопля подорожчає на чверть, та компанії «АПК-інформ», які заявили, що через брак власної картоплі в Росії, тамтешні оптовики, мовляв, вдалися до масових закупівель її в північних та східних регіонах нашої держави... І хоча міністр агрополітики Микола Присяжнюк поквапився спростувати ті побоювання, запевнити, що всю картоплю з України не вивезуть, і скоригував цифру недобору «другого хліба» до одного відсотка (правда, незалежні від влади та політичних віянь експерти підняли її максимум до п’яти), процес, як мовиться, вже пішов і ажіотаж набрав обертів...

А що діється у нас, на Прикарпатті? Нині збирання картоплі в області — в розпалі. За словами заступника начальника головного управління агропромислового розвитку ОДА івана Андріїшина, цей процес селяни завершать на початку жовтня. Але вже й нині можна констатувати, що цьогорічний урожай «другого хліба» в регіоні дещо нижчий від торішнього. Ці втрати спричинили, з одного боку, часті й затяжні дощі у червні-липні, а з другого, навпаки, — надміру спекотні тижні. Однак попри той незначний недобір нинішній картопляний вал сягне 600 тисяч тонн, прогнозують фахівці аграрних служб. Такої кількості цілком достатньо для задоволення потреб Івано-Франківщини. Половина з того обсягу піде на споживання, решта — на корм худобі й на підготовку посадкового матеріалу для весняної посівної кампанії наступного року.

Принаймні зібраної картоплі вистачить на покриття цих обов’язкових «статей витрат». У всякому разі дефіциту «другого хліба» не буде, запевняють в ОДА. Отже, наразі й підстав для зростання цін на нього немає. А те, що вони таки підстрибнули, свідчить «лише про штучно спровокований ажіотаж. Адже традиційно в нашій області рік у рік побутує перевиробництво картоплі. Завжди люди міняють її лишки на цибулю чи кавуни, які постійно продають у селах заїжджі перекупники», — кажуть у профільному управлінні ОДА.

Не бачать підстав для нагнітання ситуації навколо вартості картоплі на споживчих ринках краю і в держуправлінні з контролю за цінами в Івано-Франківській області. Адже не лише вона, а всі овочі подорожчали — і капуста (на 12%), і столові буряки (на 18%), і цибуля (на 7%). Проте турбуватися особливо не слід. «Таке зростання викликане переважно традиційним сезонним чинником і вже наприкінці вересня, після осінніх ярмарків, тобто після гуртового розпродажу картоплі й іншої городини, ціни на них стабілізуються на рівні звичних, а на початку жовтня і знизяться», — сказала журналістам начальник відділу названої інспекції Леся Кос.

Що різке підвищення ринкової вартості «другого хліба» спричинене аж ніяк не втратами його врожаю, вважає і голова облдержадміністрації Михайло Вишиванюк. На одній з недавніх прес-конференцій він заявив: «Буде врожай картоплі. Просто у нас завжди перед виборами починається ажіотаж. На війні немає стільки брехні, як під час передвиборчої кампанії. То з гречкою, урожай якої ще не зібрали, а вже зробили її дефіцит, то тепер з картоплею...»
Якщо не піддаватися паніці й не закуповувати картоплю, як мовиться, на «чорний день», то це матиме певний виховний вплив на її продавців. Без огляду на те, яких втрат на своїх картопляних плантаціях зазнали вітчизняні хлібороби і чи достатньо завезли цього продукту з інших країн для покриття його дефіциту на внутрішніх ринках.